Війт — це керівник місцевого міського чи сільського управління в Україні, а також у Німеччині, Литві, Польщі у 14-18 століттях. Синонім: староста.
Також «війтом» до 18 століття називали голову суду, а у містах із Магдебурзьким правом війт — виборний голова міста у 17-18 століттях.
ВІЙТ
У 15-18 століттях війтів призначали або обирали селяни та міщани. Війт забезпечував сплату податків, стежив за виконанням громадських повинностей. Він наглядав за виходом селян на панські роботи і порядком у громаді, представляв інтереси виборців у вищих державних установах. Інколи «війтами» називали сільських старост.
У середні віки «війт» — це й виборний голова у містах Київ, Житомир, Луцьк, Крем'янець, Володимир-Волинський та інших, що жили за Магдебурзьким правом. Населення обирало війта, голову суду та інших керівників самоуправління. Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах — до скасування Магдебурзького права на початку 19 століття.
У Західній Україні до 1939 року, а в Польщі до 1950 року війти були головами управи у «волості» (території, що входила до повіту).
Приклад: Війт призначався на 100 і більше селянських господарств. (Із підручника)
Означення: волосний, міський, сільський та інші.