Незалежна держава й державна мова
Історично склалося так, що український народ упродовж століть був розкиданий по різних державах, не маючи власної, яку втратив після занепаду Київської Русі, пише професор Олександр Пономарів. Та попри всі злигодні долі українці на своїх етнографічних теренах виробили спільний спосіб думання, спільні ідеали, спільні уявлення про добро і зло. А мова, як відомо, не лише засіб спілкування, а й спосіб відтворення в свідомості народу явищ навколишньої дійсності. Мова об’єднує в націю окремі розрізнені племена. В Євангелії від Івана читаємо: «Спочатку було Слово… Воно в Бога було споконвіку. Усе через нього постало». Народ може з об’єктивних чи суб’єктивних причин змінити місце мешкання, свою назву, втратити державність, але залишатися народом, поки живе його оберіг — рідна мова.