Cловник-довідник українською і російською мовами
Поміщик — це приватний власник, який володів великим земельним наділом. Синоніми: пан (у старій Польщі, Білорусі, Литві), (заст.) державець, (заст.) земянин, дідич, феодал (у середні віки).
Приклад: Дід Сазон Хомутенко наймитував у поміщика Бразуля... (Григір Тютюнник). Означення: великий, кріпосний, старий та інші.
Половці (варіант — половчани) — воїни тюркського кочового народу, який в 11-13 століттях проживав у степах між Дунаєм і Волгою. Синоніми: кипчаки, кумани.
Приклад: Половчанин повів нас над ріку. Там паслися коні, а під деревом стояло невелике шатро. (Іван Крип’якевич) Означення: дикі, страшні та інші.
Січ — це військова організація українського козацтва у 16-18 століттях, а також місце розташування цієї організації. Синоніми: (іст.) Кіш, Запорізька Січ.
Приклад: Ой, не так колись було в нас, у Січі, у нашому козацькому краї! (Панас Мирний)
Означення: велика, міцна, неприступна, славна та інші.
Поляки — народ, що становить основне населення Польщі. Синонім: (іст.) ляхи.
Приклад: Помалу сталося так, що на Україні панами були самі поляки, а українці — самі міщани та селяни... (Микола Аркас)
Означення: гонорові, корінні, шляхетні та інші.
Полк – це збройне ополчення, утворене князем в 11-12 століттях. Сучасний полк – військова одиниця, яка входить до складу дивізії або бригади. Також назву «полк» мала військово-територіальна одиниця в Україні у другій половині 17-18 століттях.
Приклад: От і давай ділити по полках Україну: одні села до одного полку, а другі до другого тягнуть. (Пантелеймон Куліш)
Означення: бувалий, досвідчений, передовий та інші.
Так уже повелося в історії деяких європейських держав, що вони протягом свого існування неодноразово змінювали столицю – місто перебування правителя, вели¬кого князя, короля тощо та уряду.
Останні два десятиріччя XVIII ст. увійшли в історію як час, коли приймалися славетні конституції — Сполучених Штатів Америки, Франції та Польщі. Але не всім відомо, що перша європейська конституція в сучасному розумінні була схвалена набагато раніше — 5 квітня 1710 року, її офіційна назва — «Пакети й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького.
Ця унікальна пам'ятка політичної культури українського народу відома в історії як Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Шкода, але їй судилося коротке життя. Діяла Конституція на Правобережжі лише до 1714-го. Проте в історії вона постала як втілення ідеї української держави — Гетьманщини.
Віддзеркалюючи ментальність української еліти та ідеали тогочасного суспільства в цілому, Конституція Пилипа Орлика заклала основи незалежної парламентарної демократії республік. Дивно читати нині цей документ — через триста років, крізь призму нашої подальшої історії, світ, що постає з його рядків, вражає:
«Коли ясновельможний гетьман запропонує якісь питання для спільного розгляду, то генеральна старшина повинна чесно і щиро, не дбаючи про жодний зиск, відкинувши лихі заздрощі і мстиві намисли, давати слушні поради...
Усе те лихо — утиски і грабунок бідного посполитого люду — корениться у честолюбстві захланних хабародавців...
Ярмаркові комісари нехай стягають мито лише з тих осіб, які зобов'язані його сплачувати, а не з убогих людей...».
Навіть не віриться, що цьому документові уже 300 роки!