Стодола — це будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби й очищення зерна. Синонім — «клуня».
СТОДОЛА
У стодолі зберігали снопи, молотили їх, віяли зерно. Цю роботу дозволялося виконувати тільки чоловікам. Зранку перед цим дійством вони нічого не їли, молилися Богу. У день обмолоту в сім'ї ніхто не сварився, не злословив. Стодола вважалася «чистим» місцем у дворі, тому тут забороняли лаятися.
У цьому приміщенні завжди тримали невеликий запас збіжжя, щоб у господарстві водився хліб.
Приклад: Уже сама назва говорить про особливе значення цієї господарської споруди: стодола чи стодоля, себто сто доль... (Василь Скуратівський)
Означення: велика, повна, порожня та інші.
Прислів'я зі словом «стодола»:
- У порожній стодолі горобці не тримаються.
- Радій хлібові не в полі, а в стодолі.
- Якщо в стодолі колотиться (молотять збіжжя), то в хаті веселиться, а коли тихо, то гостює лихо.
На світлині: стодола кін. 19 ст. із с. Гарячинці (музейний комплекс «Пирогів»)