Скриня — це великий ящик із кришкою та замком для зберігання одягу, коштовних предметів тощо; зм. — скринечка, скриньочка, скриньчина.
Синоніми до слова «скриня»: рундук, (розм.) сундук, (діал.) куфер.
СКРИНЯ
Скрині, як правило, були великого розміру. Їх виготовляли з дерева майстри — «скринярі». Особливо цінували полтавські скрині з намальованими на них «козаками-мамаями» і різноколірним розписом.
У скринях тримали переважно жіночі речі. Кожна дівчина до весілля повинна була виготовити своїми руками «придане» (посаг нареченої) — домоткане полотно, рушники, вишиті сорочки, наволочки та інше. Усе це складали в скриню. Після весілля скриню перевозили до хати чоловіка. Весільний одяг також клали у скриню і зберігали до кінця життя. Старші жінки завчасно готували собі одяг «на смерть».
У прискринку (невеликій скриньці збоку) лежали прикраси (коралі, намиста, сережки, персні), цінні папери, документи, гроші. Щоб ніхто, крім господині, не мав доступу до скрині, її часто зачиняли на замок.
Коли підростала в сім’ї дівчинка, їй купували нову скриню або передавали бабину, яку особливо шанували. Скриня, як правило, стояла у коморі, рідше — у хаті.
Приклад:
Сім пар черевиків я стоптала,
А восьмую пару в скринечку сховала.
(Укр. нар. пісня)
Означення: велика, дерев'яна, мальована та інші.
Сталий вислів:
Скриню (рушники) дбати — «готуватися заміж».