Село (зм. — сільце) — це населений пункт (звичайно великий), жителі якого займаються переважно обробітком землі. Також словом «село» називають сільську місцевість узагалі.
Синоніми: (заст.) слобода (велике село), присілок (невелике село біля більшого), поселення, оселок та інші.
СЕЛО
Із давніх-давен хлібороби селилися біля річок, ставків, пасовищ. Там утворювалися села, які за своїм виглядом відрізнялися в етнографічних районах України. Здебільшого сільські хати розташовувалися вздовж вулиць. У деяких місцевостях дворища розміщувалися довільно або гніздами.
У 19- на початку 20 століть українське село складалося з «сельбища» — території, на якій розташоване власне поселення, і «центру» — місця поблизу церкви або приміщень громадського управління.
Переважна більшість поселень мала господарські споруди: млини, вітряки, кузні, олійниці (де виготовляли олію), крупорушки (там переробляли зерно на крупу), сукновальні (робили сукно з шерсті) та інші. У великих селах також споруджували церкви, крамниці, корчму, церковно-парафіяльні та державні школи, хати-читальні тощо.
На в’їзді та при виїзді з села ставили великі хрести (фігури), обвішані рушниками, стрічками і фартухами, іноді з іконами, або каплички. Вони мали оберігати село від усього лихого. Біля села знаходилося кладовище, де отримували останній притулок померлі родичі.
У багатьох сучасних селах є великі гарні хати, будинки побуту, сільська рада (іноді на декілька сіл), школа, медичний пункт, клуб, ферма, тракторна бригада і багато інших об’єктів. Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, отримав назву «селище». До сільських належать станційні селища, шляхові дільниці, селища лісових господарств, робітничі та інші, що в минулому називалися «присілками».
Приклад: Все село було видно, як на долоні, з усіма білими хатами, з клунями, з церквою, з садками й вербами. (Іван Нечуй-Левицький)
Означення: велике, гарне, зелене, мале, робітниче, станційне, старе та інші.
У порівнянні: село як писанка — «гарне».
Прислів’я про село:
- Що село, то і звичай.
- Хлопець (дівчина) на все село.
- Перший хлопець на селі.
Сталі вислови про село:
- Крикнути на все село (хату, вулицю) — «дуже голосно, надривно закричати».
- Піти з торбами по селу (по світу) — «дуже збідніти, стати жебраком».