Садок — це ділянка землі, на якій вирощують плодові дерева та кущі: яблуні, груші, сливи, аґрус, порічки та інші. Зменшено — садочок.
Синоніми до слова «садок» (фолькл.): сад-виноград (усталена назва саду), зелен-сад.
САДОК
Українці здавна вирощують біля своїх осель садки з деревами, які мають господарське значення.
Наші предки вірили, що сад оберігає оселю від злих духів. Уважали: якщо біля хати немає дерев, то там бавляться чорти. Усі дерева, в уявленні українців, були «чистими», крім осики та бузини. На думку більшості людей, суха груша тримала в собі «нечисту силу» і не пускала її до оселі, тому це фруктове дерево ніколи не зрубували.
До наших днів поширений такий звичай: якщо народжується дитина, висаджують «іменне» дерево. Вишня, яблуня, тополя, верба — призначаються для дівчинки, дуб, явір, клен — для хлопчика. Коли вперше купають дитину, то (якщо це дівчинка) воду виливають під вишню чи яблуню, а якщо хлопчик — під грушу.
Напередодні свята Василя (14 січня) господар перев’язував перевеслами яблуні й груші, «лякав» сокирою тих, що погано вродили. Щоб дерева плодоносили, господиня, замісивши тісто перед Різдвом чи Новим роком, витирала руки об стовбур. На свято Сорок святих весною випікали обрядове печиво — «голубків», «жайворонків» і вивішували їх на деревах, щоб гніздилися птахи.
У наш час біля своїх осель (навіть якщо це багатоповерховий будинок у місті) українці продовжують вирощувати плодові дерева, розводять квітники, садять на невеликих грядках городину.
«Садок» — це символ добробуту, єднання з природою, молодості. В українському мовленні переважає форма «садок», що, здебільшого, не сприймається як пестлива.
Словосполучення «дитячий садок» означає дитячий дошкільний навчально-виховний заклад.
Приклад:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
(Тарас Шевченко)
Означення: вишневий, зелений, густий, молодий, старий та інші.
Прислів’я про садок:
- Був би сад, а солов’ї прилетять.
- Не гляди межі та сад сади.