Рушник — це довгастий шматок тканини для витирання обличчя, тіла, посуду; зм. — рушничок.
Крім того, рушник (рушничок) — це шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, який використовується для оздоблення житла, а також в українських народних обрядах.
РУШНИК
Рушники виготовляли з бавовняної, лляної, полотняної та іншої тканини. Жінки та дівчата самі робили цю тканину, прикрашали орнаментом. Для щоденного вжитку використовувались прості, менш оздоблені вироби.
Вишиті рушники у хаті вішали на образи, стіни, двері та вікна. Вони слугували окрасою житла, а також оберегами від усього лихого.
Рушники супроводжували людину все життя. Ними благословляли на щасливу долю новонароджену дитину на хрестинах. Рушниками пов'язували перед весіллям сватів молодого. На весіллі перев'язували руки молодим, які ставали на рушничок щастя. Коли помирала людина, на довгих шматках тканини опускали труну в землю. Рушником обв'язували хрест як символ пам'яті про людину. Дорогих людей українці зустрічали хлібом-сіллю на рушникові. Його брали з собою в далеку дорогу, коли йшли з рідної хати.
Багато «рушникових» традицій збереглося до наших днів. Кольорова гама, орнамент виробу залежать від його призначення. Нині використовують також мальовані рушники.
Приклад:
Вишивала я рушник
Власними руками.
Гоптувала залюбки
всіма кольорами.
(Володимир Лучук)
Означення: весільний, вишитий, гарний, тканий та інші.
Сталий вислів: стати на рушник — «одружитися», «вийти заміж».