Призьба — це невисокий, переважно земляний насип уздовж стін хати знадвору. Зменшено — призьбочка.
Синоніми до слова «призьба»: (діал.) лада, насип, висип, (розм.) спризьба, (діал.) присба.
ПРИЗЬБА
В українців у більшості районів навколо давніх хат споруджували «призьби» — насипи з землі, піску, глини та деревини. Їх змазували рудою (червоною) глиною, рідше — чорною. На думку наших предків, призьба була своєрідним оберегом хати, захищала її від «злих сил».
На призьбі також люди відпочивали, а діти гралися. Тут сушили різне зілля, яблука, соняшники, цибулю, часник.
«Призьба» — символічне коло навколо хати; місце, де збиралася разом родина.
Приклад:
І дід, і баба у неділю
На призьбі вдвох собі сиділи
Гарненько, в білих сорочках.
(Тарас Шевченко)
Означення: білена, руда, чиста та інші.
Сталі вислови (призьба):
- Злізти з лади — «померти».
- Піти на ладу — «сісти на призьбу».
- Сидіти на призьбі — «бути у злагоді».
На фото: хата із с. Шепіт Косівського р-ну Івано-Франківської обл.(1843 р.), Національний музей народної архітектури та побуту України