Пише у своєму Facebook Ілля Данилюк: Приблизно десять років тому в мережі жваво обговорювали результати дослідження, під час якого в тексті англійською мовою літери у словах перемішували, але залишали на своїх місцях першу й останню в кожному слові. Можна переконатися, що для української мови це правило загалом діє!
За рзеульаттами дсоліжеднь ондого з анлгісйьикх уніеиврсеттів, наемє заненчня, у яокму пдоярку ртаозвшоані лтеіри в солві. Гвоонле, щоб пшера й отснаня леірти блуи на сємвоу мсіці. Ршета леітр муотжь іти цкіолм бдезално, окдаовно тсект читьтаєся без пболрем. Пчриниою цгоьо є те, що ми не чєитмао кжону лріету омреко, а свлоо цліокм.
А подивіться на текст нижче, принцип той самий!
Заавоооннппре тут пнщуирнпея — це нінікапаржьсвснйа лкптонегвосроса не втраа угваи ннтнцісіиея!
У другому тексті переставлених літер усередині слова значно більше, і мозок наражається на іншу перепону: вважають, що типовий обсяг нашої «оперативної пам’яті» — 5±2 об’єктів. Тобто маніпулювати 7 літерами, комбінуючи їх у слово, значно важче, ніж двома або трьома.
Принцип читання, за яким ми насамперед розпізнаємо першу й останню літеру, звичайно, заважає коректору помітити дрібні огріхи всередині слова. А ви з якої спроби помітили помилку на світлині з вінницького автобуса?!