Повіт – це адміністративно-територіальна одиниця, складова частина воєводства (на території України, що входила до складу Речі Посполитої у 1569—1795 роках) або губернії (на території України, що входили до складу Російської імперії та в Радянському Союзі до 1923 року).
ПОВІТ
У давньоруський період до повіту належала територія міста й прилеглих до нього волостей, якою управляв князівський намісник.
За часів Польсько-Литовської держави її землі ділилися на воєводства, а ті, в свою чергу, — на повіти. Зокрема, Волинське воєводство складалося з Володимирського, Луцького і Кременецького повітів, Подільське — з Кам’янецького, Червоногородського і Летичівського, Київське — з Київського, Овруцького і Житомирського, а Берестейське — з Берестейського та Пінського. Повітом управляв повітовий староста.
За адміністративною реформою кінця 18-го — першої половини 19-го століть губернії на території України, що перебувала в складі Росії, теж було поділено на повіти (рос. «уєзд») як складову частину губерній. Зокрема, до Волинської губернії входили такі повіти: Житомирський, Новоград-Волинський (Звягельський), Овруцький, Рівненський, Острозький, Заславський, Володимирський, Ковельський, Луцький, Старокостян-тинівський, Дубенський, Кременецький.
Центром кожного повіту вважалося повітове місто, яке в розмовній мові теж могло називатися «повітом» (наприклад, у Михайла Стельмаха: [Юхим]« все одно якось вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором»). Так, у Волинській губернії повітовими містами були Лабунь, Заслав, Рівне, Остріг, Дубровиця, Овруч, Радомишль, Житомир, Чуднів та інші. Тут перебували органи управління, а також повітові дворянські суди. Було засновано повітові школи для дітей купців, міщан і дрібних службовців, в яких вони отримували неповну середню освіту.
Повітовий поділ в УРСР ліквідовано в 1923 році. У Західній Україні повіти зберігалися до 1939-го, а в Північній Буковині — до 1940 року.
У розмовній мові «повітом» називали й населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, в Івана Котляревського:
Од дзиглика ж царя Латина
Скрізь прослана була ряднина
До самой хвіртки і воріт;
Стояло військо тут зальотне,
Волове, кінне і піхотне,
І ввесь був зібраний повіт.
Означення: глухий, далекий та інші.
Модель повітового устрою України, експертна розробка Ігоря Коліушка
Приклади:
- Повітовим могло стати невелике містечко — центр повіту. (Із підручника)
- Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись. (Марко Вовчок).
- — Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка, правдісінько тобі говорю, хоч п'ять повітів обійди, то й не знайдеш. (Григорій Тютюнник)
- Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. (Леонід Глібов)