Поляки — народ, що становить основне населення Польщі. Синонім: (іст.) ляхи.
Приклад: Помалу сталося так, що на Україні панами були самі поляки, а українці — самі міщани та селяни... (Микола Аркас)
Означення: гонорові, корінні, шляхетні та інші.
ПОЛЯКИ
Із поляками в українців здавна були тісні взаємини. Польська держава виникла у другій половині 10 століття. Населення прийняло християнство в латинському обряді.
У 14 столітті польські феодали зайняли більшу частину Галицько-Волинського князівства. Після утворення держави Речі Посполитої у 16 столітті під владою польської шляхти опинилися українські та білоруські землі, що перебували у складі Великого князівства Литовського.
У середні віки Україна страждала від засилля польських дідичів, духовенство намагалося окатоличити українське населення. Тому в 1648—1654 роках відбулася визвольна війна українського народу проти польських панів під проводом Гетьмана Богдана Хмельницького. Після закінчення війни Лівобережна Україна відійшла до царської Росії, а Правобережна частково перебувала в межах Австро-Угорщини та Польщі аж до 1939 року. Під час гайдамацьких повстань 1734, 1750 та 1768 років багато польських магнатів було знищено. Після придушення виступів розпочалася нова хвиля полонізації українців. Наприкінці 18 століття на Правобережній Україні поляки становили більшість серед правлячої верхівки, духовенства і службовців. Частина була незаможними переселенцями з центральних районів, Мазовії, частково Мазурського Поозер’я (так звані “мазури”).
Внаслідок поділів Польщі 1793 і 1795 років до Росії було включено Київщину, Волинь і Поділля, до Австрії — Холмщину і Підляшшя, до Прусії — північне Підляшшя (останні з 1815 року опинилися в складі Польщі). У 1920—1939 роках західноукраїнські землі знову ввійшли до польської держави. Під час Другої світової війни у 1943—1945 роках спостерігалися сутички між поляками та українцями на Волині, Холмщині, Галичині, Лемківщині.
Крім складних стосунків, зумовлених політичними протистояннями, загалом між нашими народами були добрі сусідські взаємини. Особливо плідні зв’язки налагодилися в галузі торгівлі, освіти, літератури, мистецтва. їх підтримували письменники Генріх Сенкевич, Юліуш Словацький, етнограф Оскар Кольберг, мовознавці Іван Бодуен де Куртене, Микола Крушевський, композитори Федерік Шопен, Стефан Монюшко та інші.
У наш час більшість поляків проживають у Польській Республіці. Значна кількість (приблизно 200 тисяч) — на території України, у Житомирській, Хмельницькій, Львівській, Вінницькій областях, 4,8 відсотка мешкає в Києві. В Україні діє Культурно-освітнє товариство поляків, працюють понад 100 шкіл з викладанням польської мови. У Польщі живе також частина українців (до 300 тисяч). 1956 року там засновано Українське суспільно-культурне товариство, 1990 року — Об’єднання українців Польщі.
Прислів'я про поляків:
Не вийде, пане ляше, на ваше!
Козача потилиця панам ляхам не хилиться.