Плем’я — це група родів у давні часи; група людей, пов’язаних спільним походженням і спорідненістю мов. На малюнку: плем'я готів переходить Дунай бл. 376 р. н.е.
ПЛЕМ'Я
«Плем’я» – це об’єднання родів, які заселяли колись єдину територію. Вони говорили однією мовою і мали спільні звичаї та вірування.
У давні часи на південно-східній території сучасної України жили «скіфи» («скити», «сколоти») – споріднені племена північно-іранської мовної групи. У кінці 7 – на початку 6 століття до нашої ери вони утворили велике політичне об’єднання – «Скіфію». Про рівень культури скіфів дізнаємося з розкопок старовинних курганів. Кочові племена – «сармати» завоювали скіфів і змішалися з ними. З-під Балтійського моря на нашу прабатьківщину нападали німецькі племена – «готи»; з Азії – «авари» («обри»), з південно-східної Європи – тюркські напівкочові племена – «хозари», пізніше – «печеніги», «половці», «монголо-татари».
Розселення давньоукраїнських племен
На землях Київської Русі в давні часи проживало багато племен: «поляни», «древляни», «бужани», «волиняни», «сіверяни», «дуліби» та інші. Зокрема, «бужани» і «волиняни» селилися вздовж південних приток Прип’яті й у верхів’ях Бугу; «дуліби» – в басейні Дністра. «Древляни» жили у лісах між Дніпром і Случчю, вздовж Тетерева, Горині та Прип’яті; за бунт проти князя Ігоря зазнали помсти княгині Ольги. «Поляни», що мешкали у Середньому Придніпров’ї, утворили полянське князівство з центром у Києві, яке стало основою давньоруської держави. Кожним слов’янським племенем керував князь, якого обирала рада.
Малюнок: напад на індіанське поселення
Приклад:
...Один із родів
слов'янського племені,
до якого належав Ант,
споконвіку жив
над Дніпром.
(Семен Скляренко)
Означення: давнє, кочове, напівкочове та інші.
Стале словосполучення:
Людське плем’я – «люди взагалі».