Підляшшя — це історико-етнографічний район, розташований у середній течії річки Буг між Холмщиною на півдні, Білоруссю на півночі, Мазовією на заході та Волинню і Поліссям на сході.
ПІДЛЯШШЯ
Підляшшя розташоване на території Підляської низовини. У часи Київської Русі Підляшшя і Холмщину називали «Забужня Русь», «Західна Русь», пізніше «Забужжя», «Надбужанщина». Тут проживали етнічні українці. Найдавнішими містами 11-12 століття є Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва, Бранськ. Наприкінці 16 століття на Підляшші існували братські школи, розвивалися освіта та культура. У 30 містах були сформовані торговельні та ремісницькі осередки. Хоча у 18 столітті цей регіон перебував у складі Австрійської імперії, у школах вивчали німецьку та українську мови. У кінці 19 століття Південне Підляшшя входило до складу Холмської православної єпархії, а з 1912 року до Холмської губернії. Північна частина Підляшшя, що називалася «Русь Підляська», у 19 столітті належала до Сідлецької губернії. Діяли різноманітні культурні товариства, публікувалися українські твори, розпочалося етнографічне вивчення краю. Під час Першої світової війни у червні-липні 1915 року українське населення примусово виселили до Росії. За Берестейською угодою Підляшшя увійшло до складу Української Народної Республіки. У 1919 році Підляшшя, а також Холмщина, Надсяння та Лемківщина відійшли до Польщі. Холмщина й Південне Підляшшя включено до Люблінського воєводства, а Північне Підляшшя до Білостоцького. Протягом 1918—1925 років українське населення поверталося на рідні землі. З 1939 року Північне Підляшшя перебувало у складі СРСР. Цей регіон, як і Берестейське Полісся, було приєднано до Білоруської PCP, а все етнічно українське населення офіційно названо білорусами.
Під час Другої світової війни Підляшшя зазнало великих руйнувань. У листопаді 1942 року німці почали виселяти місцеве населення на Замойщині, щоб створити «Німецький край». Упродовж 1943—1944 років здійснювалися антиукраїнські акції поляків.
1956 року на Південному Підляшші створено «Українське суспільно-культурне товариство», при якому діяли драматичні гуртки, хори. З 80-х років 20 століття почали проводитися українські молодіжні рейди (походи), вечори поезії, шевченківські свята. З 1983 року діє літературне об’єднання «Підляшшя». 1991 року організовано перший фестиваль української культури Підляшшя. У місті Більську Підляськім виходять часописи «Над Бугом і Нарвою», «Українець Пудляша». У 1992 році створено Союз українців Підляшшя (СУП). З 1991 року в програмі «Радіо Білосток» транслюється передача «Думка українська», а з 1995 року щомісячна українська телепередача. З 1994 року у підляських школах відновлено вивчення української мови. У 1989 році відроджено Люблінсько-Холмську православну єпархію.
Народний одяг українського населення — сорочки, спідниці, фартухи — переважно світлі, смугастиі спідниці, пояси, яскраве намисто. Вишивка хрестиком в оздобленні сорочок поєднується з переборним ткацтвом. В орнаменті переважають червоні, чорні й темно-сині кольори на білому тлі.
Історію та культуру Підляшшя вивчали Мирон Кордуба, Євген Храпливий, Євген Пастернак, Василь Василів та інші дослідники. 1994 року в місті Рівне було видано збірку «Рогульки Підляшшя» у записах Єлизавети Рижик. На початку 90-х років 20 століття відкрито музей матеріальної культури Холмщини та Підляшшя.
Приклади:
- Найчисельнішою суспільною групою у Підляшші були селяни. (З енциклопедії)
- Представники місцевого самоврядування вважають, що Підляшшя може бути мостом між Сходом і Заходом. (Із новин)
Означення: зелене, рідне, українське та інші.
На фото: Дворець Браницьких у Белостоці і Західний Буг