Пан – це ввічлива форма звертання в Польщі, Литві, Україні та Білорусі. Також, історично пан – це поміщик у старій Польщі, Литві, Україні та Білорусі, або міський житель, котрий мав привілеї в суспільстві.
Синоніми: поміщик, володар, хазяїн та інші.
У переносному, іронічному смислі словом «пан» називають людину, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами тощо.
«Панами» називали колись поміщиків-землевласників, які мали підневільних селян. Ці поміщики зневажливо ставилися до простих людей, здебільшого не працювали.
До панів відносили також міських жителів, інтелігенцію, які займали високі посади і були матеріально забезпеченими.
Слова «пан», «пані», «панночка» в середні віки в Польщі, Литві, Україні та Білорусі вживалися як ввічлива форма звертання. У спілкуванні козаків, усній народній мові вислови «пане-брате», «пане-отамане», «пане-товаришу» поширені як шанобливі звертання до чоловіків. Священика іменували «пан-отець».
У наш час звертальні слова «пане», «пані» знову стають популярними. У сучасній дійсності пан — це ввічлива форма згадування або звертання, звичайно до офіційного представника чи громадянина іншої держави.
Пан (ч.р.; Р.в. – па́на; Н.в.мн. – пани́; ж.р. – па́ні)
Стале словосполучення:
- Пане-брате – застаріла форма звертання до чоловіка, вживана в усній народній мові.
- Невеликий пан – (зневаж.) «чоловік, з яким не варто дуже рахуватися».
Сталі вислови:
- Бути (ставати, стати) паном – «ставати володарем чого-небудь», «вільно розпоряджатися чимось».
- Пан над (між) панами – «найщасливіший, наймогутніший, не залежний ні від кого».
- Сам собі пан – «вільний у своїх діях».
- Або (чи, хоч) пан, або (чи, хоч) пропав — «або добитися всього бажаного, або все втратити».
Прислів ’я про панів:
- Бог високо, пан – далеко, а підпанки дадуть дранки. Видно пана по халявах.
- Заробив у пана плату: з чотирьох дощок хату.
- Казав пан: «Кожух дам», та тільки слово його тепле.
- Пани однакові, що в нас, що в Кракові.
- Скачи, враже, як пан каже.
- Тепер настало панів: кинь на собаку – в пана влучиш.
- Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме.
Слово «пан» у літературі:
Співав він (кобзар) про сувору селянську долю, про панів-орендарів, про важку панщину (Зінаїда Тулуб)
Пани не знали, що з землею робити, як і кому її збути (Панас Мирний)
Проти поїзда їхав другий такий самий довгий поїзд: то їхали польські пани-дідичі гуляти з нудьги так само, од сусіда до сусіда (Нечуй-Левицький)
— Мовчить!.. Та він, мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче...; поводиться, як той пан з підданками! (Марко Вовчок)
М'ясце травицею прикрив [Вовк],
А сам спочинуть ліг тим часом.
Неначе пан який — лежить...
(Леонід Глібов)
Настала обідня пора. Син прийшов та й не сам, а з якимсь паном (Панас Мирний)
Батько мій навіть продав десятину землі... Йому, неписьменному, жилося і тяжко і гірко, і так хотілося «вивчити свого сина на пана» (Олександр Довженко)
Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене... мої руки, мій розум, мою волю і моє серце... (Михайло Коцюбинський)
Ні, мій мужу й пане, прошу тебе, забудь мені те слово, — з твоєї волі я повік не вийду (Леся Українка)
Се була її остання карта в тій смілій грі. Відкриваючи її, вона знала, що тут або пан, або пропав (Іван Франко)
Візьмемо коси на плечі і в саму Таврію чи в Молдову. Там хоч пан, хоч пропав (Михайло Стельмах)
Бути (ставати, стати, робитися і т. ін.) паном становища (життя і т. ін.) — мати, одержувати можливість діяти, управляти чим-небудь на свій розсуд.
Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці (Квітка-Основ'яненко)
Ну, теперечки, пани-молодці, — сказав Марко, зупиняючи їх,... а ніч наша (Олекса Стороженко)
А втім, як знаєш, пане-брате, Не дурень, сам собі міркуй (Тарас Шевченко)