Паляниця — це велика хлібина переважно з пшеничного борошна, замішаного певним чином; зм. – паляничка.
ПАЛЯНИЦЯ
Паляниці випікають здебільшого з пшеничного борошна, рідше — з додаванням житнього. Часто печуть разом з житнім хлібом або на свята із пирогами та пряниками. Тепер готують переважно на хлібозаводах, у пекарнях.
Паляниця має, як правило, круглу форму. Дуже смачна з молоком, медом, варенням або з салом, цибулею.
Паляниця хліба — хлібина. На світлині вище — польська «паляниця».
Означення: біла, житня, м'яка, пишна та інші.
Приклади:
— А де ж ти діла паляницю?
Чи, може, в лісі хто одняв?
Чи попросту — забула взяти?..
Чи, може, ще й не напекла?
(Тарас Шевченко)
Це — коровай. Не плутати з паляницею!
- А під шапкою — свіжа, гаряча паляниця, ніби тільки що зняли її з черені, вона пахтить і вся світиться, мов сонце. (Віктор Близнець)
- Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці. (Олесь Донченко)
- На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця. (Юрій Мушкетик)
- На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці. (Нечуй-Левицький)
- Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить. (Григорій Тютюнник)
Прислів'я: Паляниця хлібові сестриця.
Загадка про паляницю: У землю кидалося, на повітрі розгулялося, в печі гартувалося, до столу подавалося.