Паланка — це невелике укріплення, обнесене частоколом (на Запорізькій Січі у 18 столітті) або адміністративна одиниця; також «паланкою» називали адміністративний округ у запорожців та полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку в запорожців.
ПАЛАНКА
Землі Вольностей Війська Запорозького низового поділялися на адміністративні одиниці — «паланки». На початку 18 століття їх було 5, а пізніше — 8: Бугогардівська, Кодацька, Самарська, Орельська, Протовчанська, Кальміуська, Інгульська, Прогноївська (чотири північні і чотири південні).
Крім того, «паланкою» називали адміністрацію і територію, що їй підлягала, а також фортецю.
Для керівництва паланками щороку на Раді обирали полковника, осавула, писаря, хорунжого, підосавула та підписаря, яких називали «паланковою (полковою) старшиною». Про старшину жартівливо казали: «Три пани і три підпанки».
Означення: козацька та інші.
Приклади використання слова «паланка» в українській літературі:
- Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить (Олекса Стороженко)
- Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (Петро Панч)
- По дорозі заверну додому в Новосельці, підберу надійних людей і пошлю по слободах Самарської та Кальміуської паланок вербувати запорожців (Спиридон Добровольський)
- Ну, показуй мені першу паланку, — промовив кошовий отаман (Остап Вишня)