Освіта — це сукупність знань, здобутих у процесі навчання; піднесення рівня знань. Також «освітою» називається загальний рівень знань (у суспільстві, державі та ін.).
Синоніми: навчання, освіченість, письменність, (заст.) просвіта, (розм.) грамота та інші.
ОСВІТА
Народна освіта бере початок з Київської Русі. Перші школи виникли в Києві у 10 столітті. При церковних парафіях у середні віки працювали приватні початкові школи «дяківки». З 16 століття існували так звані «єзуїтські» школи, створені для полонізації українського населення. У кінці 16 — на початку 17 століття з’явилися «братські школи».
Від 1661 року веде свою історію Львівський університет. Пізніше відкрито Чернігівський і Харківський колегіуми, з 1635 року (а зі статусом академії з 1701 року) Києво-Могилянська академія. З початку 19 століття на території України працювали парафіяльні та повітові училища, гімназії, університети, інститути шляхетних дівчат, «пансіонати» (приватні школи для дітей дворян), недільні школи для дорослих. У середніх та вищих навчальних закладах на території Росії обов'язковим було викладання російською мовою, а на Західній Україні польською або німецькою мовами.
У кінці 19 — на початку 20 століття почали працювати промислові ремісничі училища, учительські семінарії та учительські інститути (перший відкрито у Глухові 1874 року). Учителів, лікарів, юристів також готували університети, спеціальні курси.
У 1919 році було створено безплатну єдину трудову школу з обов'язковою семирічною освітою, професійно-технічні школи. У 30-х роках відкрито інститути народної освіти. З середини 20 століття навчання здійснювалося на базі восьмирічної неповної середньої трудової політехнічної школи, обов'язкової для всіх. Виникли вечірні, змінні, заочні середні та спеціальні навчальні заклади. У 70-ті роки 20 століття завершено перехід до загальної середньої освіти молоді.
У наш час функціонують загальноосвітні школи І—III ступенів, ліцеї, гімназії, дошкільні та професійно-технічні заклади. Вищу освіту отримують в інститутах, університетах, академіях на стаціонарній, вечірній, заочній, дистантній (дистанційній) та кореспондентській формах навчання, «екстернаті» (самостійне проходження курсів при навчальному закладі). У 2002—2003 навчальному році у загальноосвітніх школах вчилося 6350 тисяч чоловік, у професійно-технічних училищах 502 тисячі, у вузах 1-2 рівнів акредитації 583 тисячі, 3-4 рівнів акредитації 1687 тисяч.
Навчальним процесом керує Міністерство освіти і науки України. Згідно з Конституцією України усі громадяни мають право на освіту.
Приклад: Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти. (Іван Франко)
Означення: вища, загальна, народна, обов'язкова, професійно-технічна, середня, спеціальна та інші.
Сталі словосполучення (освіта):
- Вища освіта — «сукупність знань і практичних навичок за профілем підготовки спеціалістів вищої кваліфікації»; «система підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, яка будується на основі середньої (загальної або спеціальної) освіти».
- Загальна освіта — «сукупність знань основ науки про природу, суспільство, людину, мистецтво, а також необхідних умінь і навичок; поділяється на початкову — 1-3 (або 1-4) класи, неповну середню — 5-9 класи, середню — 10-11 класи».
- Середня освіта — «сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для життя молодої людини незалежно від майбутньої професії; дає право вступу до вищих навчальних закладів».
- Середня спеціальна освіта — «сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для спеціаліста середньої ланки в різних галузях народного господарства, освіти і культури; здійснюється на базі неповної середньої освіти або середньої школи; дає право вступу до вищих навчальних закладів».