Опілля — це історико-етнографічний район у південно-західній частині Подільської височини.
Опілля охоплює частину Львівської, Івано-Франківської й Тернопільської областей. Уважають, що назва «Опілля» означає «широке поле в оточенні лісів».
ОПІЛЛЯ
Природа цього краю мальовнича: тут поєднуються широкі плоскі рівнини між річками з глибокими долинами і горбами. Переважають висоти 350-400 метрів. Поверхня розчленована лівими притоками Дністра Свіржем, Верещицею та іншими. Поширені буково-дубові ліси. У районі здавна люди видобувають гіпс, глину, вапняки, вирощують зернові культури, розводять худобу.
У давнину тут проживали племена дулібів, бужан, у південній смузі білих хорватів. Ця територія зазнала польсько-литовського поневолення у середні віки, а пізніше австрійського, однак населення зберегло свою етнічну самобутність, мову, релігію, звичаї та обряди. Своєрідними є народне будівництво, фольклор, традиційні промисли і ремесла, народне мистецтво.
На Опіллі поширені такі народні промисли: виробництво глиняного посуду, обробка дерева, вишивка. Звучать гарні пісні, легенди, перекази, прислів’я та інше.
Приклад: Опілля територія, що з етнографічного боку вивчена недостатньо. (Із газети)
Означення: гарне, зелене, мальовниче та інші.
На світлині: Опільський краєвид — Дніпро біля Черкас, Бережанщина © Сергій Криниця