Від Першої світової війни танки є одними з найефективніших знарядь війни. Їхнє перше застосування британцями в битві на Соммі в 1916 році відкрило нову епоху — з танковими клинами і блискавичними бліцкригами.
Битва при Камбре (1917 рік)
Після невдач із застосуванням невеликих за обсягом танкових формувань, британське командування вирішило провести наступ з використанням великої кількості танків. Оскільки до цього танки не виправдали надій, багато хто вважав їх марними. Один британський офіцер зазначав: «Піхота думає, що танки себе не виправдали. Навіть команди танків збентежені».
За задумом англійського командування, майбутній наступ передбачалося розпочати без традиційної артилерійської підготовки. Вперше в історії танки повинні були самі прорвати оборону противника.
Наступ у Камбре повинен був заскочити німецьке командування зненацька. Операція готувалася в режимі суворої секретності. Танки підвозилися на фронт у вечірній час. Англійці постійно вели вогонь із кулеметів і мінометів, щоб заглушити ревіння танкових двигунів.
Усього в наступі брало участь 476 танків. Німецькі дивізії були розбиті і зазнали важких утрат. Добре укріплена «Лінія Ґінденбурґа» була прорвана на велику глибину. Проте в ході німецького контрнаступу британські війська були змушені відступити. Використовуючи залишені 73 танка, англійці зуміли запобігти більш серйозний розгром.
Битва за Дубно—Луцьк—Броди (1941 рік)
У перші дні війни відбулося масштабна танкова битва в Західній Україні. Найпотужніше угруповання вермахту «Центр» наступав північніше, на Мінськ і далі — на Москву. На Київ наступала не настільки сильна група армій «Південь». Зате на цьому напрямку було найпотужніше угруповання Червоної Армії — Південно-Західний фронт.
Уже ввечері 22 червня війська цього фронту отримали наказ потужними концентричними ударами механізованих корпусів оточити і знищити наступаюче угруповання противника, і до сходу 24 червня оволодіти районом Люблін (Польща). Звучить фантастично, але це якщо не знати сили сторін: у гігантському зустрічному танковому бою зійшлися 3128 радянських і 728 німецьких танків.
Бій тривав тиждень: з 23 по 30 червня. Дії мехкорпусів звелися до ізольованих контратак на різних напрямках. Німецьке командування шляхом грамотного керівництва зуміло відбити контрудар і завдати поразки арміям Південно-Західного фронту. Розгром був повним: радянські війська втратили 2648 танків (85%), німці — близько 260 машин.
Битва при Ель-Аламейн (1942 рік)
Битва при Ель-Аламейн — ключовий епізод англо-німецького протистояння в Північній Африці. Німці прагнули перерізати найважливішу стратегічну магістраль союзників — Суецький канал і рвалися до близькосхідної нафти, якої потребували країни Осі. Генеральна битва всієї кампанії відбулося при Ель-Аламейн. У рамках цієї битви відбулася і одна з найбільших у Другій світовій танкових битв.
Італо-німецькі сили налічували близько 500 танків, половину з яких складали досить слабкі італійські танки. Англійські бронетанкові частини мали понад 1000 танків, серед яких були потужні американські танки: 170 «Грантів» і 250 «Шерманів».
Якісна та кількісна перевага англійців частково компенсувалася військовим генієм командувача італо-німецьких військ, знаменитого «лиса пустелі» Роммеля.
Незважаючи на чисельну перевагу англійців у живій силі, танках і авіації, англійці так і не змогли прорвати оборону Роммеля. Німцям удалося навіть контратакувати, але перевага англійців у чисельності була настільки значною, що ударне німецьке угруповання з 90 танків у зустрічному бою буле просто знищено.
Роммель, поступаючись противнику в бронетехніці, широко використовував протитанкову артилерію, серед якої були й трофейні радянські 76-мм гармати, що прекрасно себе зарекомендували. Лише під тиском величезної чисельної переваги ворога, втративши практично всю техніку, німецька армія почала організований відступ.
У німців після Ель-Аламейна залишилося трохи більше 30 танків. Загальні ж утрати італо-німецьких військ у техніці склали 320 танків. Утрати британських танкових військ склали приблизно 500 машин, багато з яких удалося відремонтувати і повернути до строю, так як поле бою в підсумку залишилася за ними.
Битва під Прохорівкою (1943 рік)
Танкова битва під Прохорівкою сталося 12 липня 1943 року в рамках Курської битви. За офіційними радянськими даними, в ній брали участь 800 радянських танків і САУ і – з іншої сторони – 700 німецьких.
Німці втратили 350 одиниць бронетехніки, радянські війська — 300. Але хитрість у тому, що підраховані радянські танки, які брали участь у битві, а німецькі — ті, які були взагалі у всій німецькому угрупованню на південному фланзі Курської дуги.
За новими, уточненими даними, в танковій битві під Прохорівкою брало участь 311 німецьких танків і САУ 2-го танкового корпусу СС проти 597 радянських 5-ї гвардійської танкової армії (командувач Ротмістров). Есесівці втратили близько 70 (22%), а гвардійці — 343 (57%) одиниць бронетехніки.
Жодній із сторін не вдалося досягти своїх цілей: німцям не вдалося прорвати радянську оборону і вийти на оперативний простір, а радянським військам не вдалося оточити угруповання противника.
Для розслідування причин великих утрат радянських танків була створена урядова комісія. У звіті комісії бойові дії радянських військ під Прохорівкою названі «зразком невдало проведеної операції». Генерала Ротмістрова збиралися було віддати під трибунал, але до того часу загальна обстановка склалася сприятливо, і все обійшлося.
Битва за Голанські висоти (1973 рік)
Танкова битва після 1945 року сталося під час так званої війни Судного дня. Війна отримала таку назву, оскільки почалася з раптового нападу арабів під час іудейського свята Йом-Кіпур (Судний день).
Єгипет і Сирія прагнули повернути території, втрачені після нищівного розгрому в Шестиденної війни (1967). Єгипту і Сирії допомагали (фінансами і часом значними військами) багато ісламських країн — від Марокко до Пакистану. І не лише ісламські: далека Куба послала до Сирії 3000 солдатів, уключаючи екіпажі танків.
На Голанських висотах 180 ізраїльських танків протистояли приблизно 1300 сирійським. Висоти були для Ізраїлю найважливішою стратегічною позицією: якби ізраїльська оборона на Голанах була прорвана, то сирійські війська через декілька годин опинилися б у самому центрі країни.
Кілька днів дві ізраїльські танкові бригади, несучи великі втрати, обороняли Голанські висоти від переважаючих сил противника. Найзапекліші бої відбувалися в «Долині Сліз»: ізраїльська бригада втратила від 73 до 98 танків (із 105), сірійці — близько 350 танків і 200 БТР і БМП.
Ситуація почала докорінно змінюватися після того, як почали прибувати резервісти. Сирійські війська були зупинені, а потім відкинуті на вихідні позиції. Ізраїльські війська перейшли в наступ на Дамаск.
© переклад