Надсяння (або Посяння, Сяноччина) – це українська етнічна територія у верхів'ї ріки Сян на заході Львівської області та районі міста Перемишля (пол. Пшемисла) у Польщі.
НАДСЯННЯ
Предки українців проживали у верхів'ї річки Сян з давньоруських часів. Вони утворили Перемиське князівство. Згодом ця територія увійшла до Великого князівства Литовського, а потім — до феодальної Польщі. У кінці 18 століття після третього поділу Польщі опинилася у складі царської Росії, з 1921 року знову відійшла до польської держави. 1939 року частину Надсяння — Яворівщину включено до УРСР. Перемиське Надсяння лишилося у Польщі.
У 1945—1946 роках більшість українців з польського Надсяння була репатрійована до України. 1947 року внаслідок операції «Вісла» польський уряд примусово переселив українців з Надсяння та інших земель на північ та північний захід Польщі. Українські сім'ї відокремлено поселяли у зруйновані німецькі обійстя Ольштинського, Ґданського, Кошалінського, Щецінського воєводств. Деякі українці у 1957—1958 роках змогли повернутися у свою рідну сторону.
Тут звучить надсянський говір, який належить до південно-західного наріччя української мови. Культура — типово галицька. Неповторними є народні промисли, вишивка, вироби з дерева, фольклор. Зберігся звичай обходити на Великдень двори з обрядовим співом, подібним до колядування — «риндзівками».
Приклад: У Надсянні поширений надсянський говір української мови. (Із підручника)
Означення: перемиське, українське, яворівське та інші.
На фото: студенти впорядкували український цвинтар у Надсянні / Український католицький університет