Мед – це солодка густа речовина, яку виробляють бджоли з нектару квітів, або напій із цієї речовини; зм. – медочок. Також «медом» називають сам квітковий нектар, який збирають бджоли, або солодкий запах цього нектару.
Синоніми до слова «мед» (у значенні напою) — медуха, медовуха, медівка, медівочка.
МЕД
Українці завжди споживали бджолиний мед як цінний вітамінний продукт. У давні часи готували смачний напій із перевареного з водою меду, додаючи до нього хміль та лікарські трави – «медівку», «медовуху». Цей рецепт зберігався у великій таємниці. Мед пили на великі свята, під час похорону, поминок.
Мед відігравав велику роль у житті українців, про що зокрема говорить великий набір традиційних крилатих фраз із цим словом (дивись нижче).
Означення: добрий, солодкий та інші.
Приклади:
Та їдять же вони
Дрібнії калачі,
У мед умокаючи,
Маком обсипаючи
(Квітка-Основ'яненко)
- Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого узятку мед. (Петро Колесник)
- За походженням відрізняють золотисто-жовтий мед з білої акації, білий зернистий мед з акації жовтої. (Часопис «Бджоли», 1955)
- Козаки добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м’ясні страви, варити пиво, хмільний мед. (Гійом де Боплан)
- Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувати про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис. (Тарас Шевченко)
- [Горпина:] Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! (Нечуй-Левицький)
Живучи росою з травки,
Медом дишем [дихаємо] ми з квіток:
Наші горниці — долини.
Чиста річка і лісок.
(Яків Щоголів)
Мохнатий джміль із будяків червоних
Спиває мед.
(Максим Рильський)
Льохи, шинки з шинкарками,
3 винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками!
(Тарас Шевченко)
Івась Коновченко по базару походжає,
Солодкий мед-вино підпиває.
(Українські народні думи)
- Полюбив той жорсткий пан дідуся. Посадив силою на стільці, почав медом його шанувати пивним, бо горілки дідусь не вживав зроду. (Ганна Барвінок)
- — А чи ви вподобали хазяйок? Вони хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднестиш. (Марко Вовчок)
Прислів’я про мед:
- І я там був, мед-горілку пив, по бороді текло, а в роті не бувало.
- І на меду можна втрапить у біду.
- Терпи, козаче, горе — питимеш мед.
Сталі вислови зі словом «мед»:
- Мед-вино (мед-горілку, мед-пиво) пити (кружати та ін.) – «бенкетувати».
- Вашими (твоїми) [б] устами та мед пити — «нехай здійсняться ваші (твої) хороші побажання».
- Додавати (додати) куті меду — «підсилювати яке-небудь враження».
- З медом на устах — «нещирий, облесливий».
- З медом та маком промовити (сказати і т. ін.) – «облесливо сказати».
- Коли (як) мед, то й ложкою (ложку) — «надміру чого-небудь, надмірне прагнення до чого-небудь».
- Ложка дьогтю [в бочці меду] – «зіпсувати щось».
- Медом не заманити – «не привабити ніякою принадою».
- Мов у меду – «безтурботно, в достатках».
- На [солодкім] меду — «на бенкеті з нагоди качання меду на пасіці» (заст.)
- Не з медом; Не мед – «не солодко, не легко».
- Передавати (передати) куті меду — «переборщити», див. у статті про кутю.
- Плисти (литися і т. ін.) молоком і медом — «казково збагачуватися, бути в достатку».
- Укусить і меду дасть — «який свої негідні вчинки прикриває ласкавими словами».
- Як (наче) медом по губах [мазнути] – «подобатися, дуже підходити, збігатися з бажанням».
- Як меду полизати — «про щось приємне, принадливе».
- Як мухи (бджоли) до меду [липнуть] — «хтось настирливо переслідує кого-небудь, дуже цікавиться ким-небудь, чим-небудь».