Ложка — це столовий предмет, яким набирають рідку або розсипчасту страву; зм. — ложечка.
Синонім до слова «ложка» — ополоник (велика ложка).
ЛОЖКА
У минулому українці користувалися, переважно, дерев'яними ложками, які виготовляли майстри — «ложкарі». У селянській сім'ї їли з однієї миски, але кожен мав свою ложку зі спеціальною позначкою. Страву несли з миски, підкладаючи під ложку хліб. Виделки майже не використовували.
Зараз ми послуговуємося металевими ложками, здебільшого з нержавіючої сталі. До столового прибору входить також ніж і виделка.
Декоративні, гарно розмальовані дерев'яні ложки нині тримають, переважно, як прикраси. Великі дерев'яні ложки господині інколи використовують для помішування, розливання страв.
Приклад: Бери ложку, вже куліш готовий. (Укр. нар. казка)
Означення: велика, дерев'яна, металева та інші.
Прислів'я про ложку: Миску і ложку не залишай немитими.
Загадка про ложку: Мене не їдять, але без мене мало їдять.
Сталі вислови зі словом «ложка»:
- Ложка молока (борщу, супу та інші) — «дуже мало».
- В ложці (води) втопитися — «втопитися на мілкому місці».
- В ложці води не спіймати — «про хитру, спритну людину».