Лемківщина — це історико-етнографічний район, що охоплює західну частину Карпат по обох гірських схилах так званих Низьких Бескидів.
ЛЕМКІВЩИНА
Лемківщина розташована зараз на території різних держав: північна частина належить до Польщі, південно-східна — до Словаччини, східна — до України. Уважають, що назва краю утворилася від часто вживаного слова «лем», що означає «лише». На Лемківщині переважно мешкає група українців — «лемки» (чоловік — «лемко», жінка — «лемка»).
Колись давнє українське плем'я «лемки» жило по обидва боки Карпатського хребта в Галичині між річками Попрадом і Ославою на Лемківщині та на Закарпатті від річки Попраду до річки Уж. У 1946—1948 роках у зв'язку зі зміною кордону між Радянським Союзом і Польщею частину лемків з рідних місць переселили до СРСР, інших — на захід і на північ, в Сілезію, до Балтійського помор'я. На колишній території лемки збереглися тільки у Словаччині.
Незаможні лемки першими почали емігрувати за океан. Найдавніша українська періодика в Америці є лемківською. З 1922 року в Нью-Йорку видається двотижнева газета «Лемковина», з 1928 року — журнал «Лемко». 1982 року в Польщі, у Бескиді Нижньому започатковано триденне народне свято «Лемківська ватра». Виходить додаток «Лемківське слово» до української газети «Наше слово», діє Об'єднання лемків у Польщі.
Природа цього краю дуже мальовнича: гори, ліси, ріки. Люди тут здавна займаються хліборобством, тваринництвом. Свої хати будують у долинах рік. Під одним дахом можуть перебувати всі житлові та господарські приміщення (так звана «довга хата»). Традиційно обробляють деревину, камінь, виготовляють глиняний посуд, тчуть килими з вовни. Багато одягу тут колись робили з домотканих і шерстяних тканин: сорочки, спідниці, прикрашені кольоровими стрічками, сердаки (короткі куртки), штани (літні — «нагавки», зимові — «холошні»).
Із лемків походять: український першодрукар Швайпольт Фіоль, письменник Дмитро Бедзик, поет Богдан-Ігор Антонич, композитор Микола Вербицький, художник Никифор Дровняк, співачки Марія, Ніна і Даниїла Байко та інші. Лемківську культуру досліджували мовознавці Іван Верхратський та Михайло Лесів, етнографи Володимир Гнатюк, Філарет Колесса, історик Мирон Кордуба та інші.
Про цей край розповідається в історико-етнографічному дослідженні «Лемки і Лемківщина».
Приклад: Лемківщина — найвіддаленіший на південний захід край української етнічної території. (Українське народознавство)
Означення: гарна, гірська, мальовнича та інші.
Світлини © «Молода Лемківщина»