Лава — це дошка (або декілька дощечок) на стояках (іноді прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; зм. — лавочка.
Синоніми до слова «лава»: лавка, ослін, (шкільна) парта.
ЛАВА
Лави виготовляли колись із дерева. У давній хаті обов'язково була довга лава, часто зі спинкою, яка стояла вздовж стіни до покутя. Біля лави знаходився стіл. Використовували також стільці зі спинками, табурети (табуретки) — стільці без спинки. Усі меблі виготовляли майстри-столяри або сам господар.
На лаві під образами сідали почесні гості, наречені під час весілля, господар, ставили труну з померлим родичем. Під час різдвяних свят на лаві тримали кутю і Дідуха — житнього снопа. Тут же купали і сповивали немовля.
Наші предки думали, що під лавою може ховатися «нечиста сила». Тому туди клали сокиру як своєрідний оберіг. Лаву завжди тримали в чистоті, ретельно мили й витирали.
Рухому лаву в хаті називають словом «ослін».
У міських і більшості сільських осель замість лав використовують зараз м'які меблі.
Приклад: Хата простора, чиста, кругом стін липові лави. (Панас Мирний)
Означення: довга, липова, соснова, фарбована та інші.
Прислів'я про лаву:
- Гість лави не засидить, ліжка не залежить.
- Стіл — господар, а лава — господиня.
Сталі вислови зі словом «лава»:
- Знаходити сокиру під(за) лавою (ірон.) — «знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить».
- Кинути під лаву — «викинути що-небудь як непотрібне; забути». Коли (як) покладуть на лаву — «після смерті».
- Лягти на лаву — «померти».
- Потрапити (сісти) на лаву підсудних — «потрапити під суд за скоєний злочин».
- Із шкільної (студентської) лави — «з часу навчання в школі (вищому навчальному закладі)».
- На шкільній (студентській) лаві — «під час навчання в школі (вищому навчальному закладі)».