Квас — це кислуватий напій, який готують із житнього хліба, ягід, сухофруктів з додаванням солоду; зм. — квасок. Також «квасом» називається кислий настій із буряків, який додають до борщу.
КВАС
Одними з найпоширеніших колись в українців були квас-«сирівець» (хлібний квас) і буряковий, який додавали до борщу. Навесні квас готували також із березового та кленового соків, влітку — з ягід брусниць, малини, полуниць.
Цей напій використовували не лише в повсякденному харчуванні, а й для урочистих гостин. Його пили в перший день Великого посту. Тоді цілий день їли лише пісний хліб та хрін. Це дійство називали «полоскати зуби».
Зараз квас виготовляють у домашніх умовах, переважно з житнього хліба, а також на пивзаводах. Це приємний освіжаючий напій, який споживають у гарячу літню пору.
У розмовній мові «квасом» називають кислоту. Також «шевський квас» — це розчин дубильної речовини для вичинювання шкур.
Означення: буряковий, кислий, солодкий, фруктовий, ягідний та інші.
Приклади:
- У найдавніші часи практикували квас із медом, що мав назву ставлений мед*. (Василь Скуратівський); *Мед — улюблений напій наших предків ще з часів Київської Русі. (Укр. старод. кухня)
- Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас. (Анатолій Шиян)
- В борщі була сама за себе бутвина та квас. (Нечуй-Левицький)
Прислів’я про квас: На те квас, щоб його пити.
Загадка про квас: За лісом, за пралісом бочка крові мокне, в кожній хаті її треба мати (Буряковий квас).
Сталий вислів про квас:
Часом з квасом, порою з водою — «буває й добре, буває й погано».