Коцюба — це знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута із загнутим кінцем для перемішування палива в печі та вигрібання жару, попелу; зменш. — коцюбка.
Синоніми до слова «коцюба»: кочерга, кочеріжка.
КОЦЮБА
Коцюба належить до начиння, яке використовується біля печі. Вона за формою нагадує сапку або г-подібний крюк. Ці знаряддя робили ковалі, а ручка, як правило, була дерев'яна. Коцюбою перемішували дрова, галузки, солому, якими палили піч. Потім вигрібали з печі «жар» (розжарені головешки дерева або вугілля), «попіл» (сіру речовину, подібну до пилу, яка залишається після згоряння).
Для вигрібання жару застосовували і дерев'яну палицю, подібну до сапки — «гужур», «гожув».
Приклад: Гриць з тихим усміхом дивиться на вогонь, держачи в руках коцюбу. (Іван Франко)
Означення: добра, довга, залізна, чорна та інші.
Прислів'я: Коцюба (кочерга) до печі хазяйка: вона своє діло знає, жар загрібає.
Загадки про «коцюбу»:
- Маленьке, кривеньке, хоч якого огню не боїться.
- Стоїть пані у куточку в чорнім чобіточку.
- Чорна біда по печі гайда.
Сталі вислови зі словом «коцюба»:
- Бий його коцюба — «вигук, яким виражають здивування або захоплення чим-небудь».
- Ні богові свічка, ні чортові коцюба (кочерга) — «ні до чого не придатна людина, річ, справа».
- Носа й коцюбою не дістати — «дуже чванливий, гордий».