Коровай – це великий круглий пахучий хліб із прикрасами з тіста, який печуть для урочистих подій; зм. – коровайчик.
КОРОВАЙ
«Коровай» — це обрядовий хліб, що був поширений у багатьох слов’янських народів. Колись давні українці пекли його під час різдвяно-новорічних свят, на обжинки. Він був ознакою родючості й достатку. Пізніше коровай почали виготовляти на весілля. Тут він символізує щасливе подружнє життя.
Коровай пекли, як правило, з борошна першого чи останнього снопа, зв’язаного під час обжинків. За кілька днів до весілля (найчастіше в четвер або суботу) запрошували «коровайниць» — особливо вмілих, щасливих у шлюбі жінок. Вони приносили з собою борошно, яйця, масло. Воду брали вдосвіта з трьох криниць. Коли місили (бгали) коровай, співали обрядові пісні, у тісто клали срібні гроші — на багатство. Коровай прикрашали барвінком, рутою, калиною. Він стояв на столі навпроти молодих до кінця весілля. Потім його ділили між гостями, які (хто серйозно, а хто з жартами) бажали молодим усяких гараздів.
Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію.
Зараз коровай на весілля випікають у домашніх умовах або замовляють у пекарнях, кондитерських цехах. Роблять його високим, на кілька шарів, прикрашають зверху парою декоративних лебедів, трояндами з крему, калиною тощо.
Коровай у наш час дарують також почесним гостям. Його підносять на вишитому рушникові, ставлячи зверху сіль. Коли передають коровай, тричі кланяються. Гість повинен обов’язково відламати кусочок тіста і з’їсти.
«Короваєм» колись називали дитячу хороводну гру, в якій співали про спечений коровай.
Означення: гречний, красний, пишний, славний, ясний та інші.
Приклади:
А ми коровай зробили,
Господа Бога просили:
Дай, Боже, добру долю
Молодій і молодому!
(Укр. нар. пісня)
Наш коровай хороший:
У печі високий.
На столі широкий,
Бо наш рід великий,
Щоб було чим ділити!
(Укр. нар. пісня)
- А в суботу по півднї зароїло ся Думячишине подвірє від дївчат і парубків і свашок у святочних строях. Починав ся весїльний обряд вінкоплетинами й печенєм короваю. (Іван Франко)
- На середньому столі стояв великий, спечений на всю піч з різними фантазіями коровай. (Яків Качура).
- У суботу зібрала Ївга коровайниць: бгають коровай, пісень співають, шишки ліплять. (Квітка-Основ'яненко)
- Заспівала найстарша коровайниця, приступаючи з ножем до великого весільного короваю. (Яків Качура)
Прислів’я: Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (місять).
Цікаві факти про короваї на весілля
Короваї на весілля випікалися ще на Русі. Ця традиція сягає корінням у далеке минуле. Обдаровування короваєм було заключним етапом всієї весільної церемонії. Це було свого роду свідченням того, що юність нареченої і нареченого закінчилася. Причому короваї на весілля пеклися тільки для першого шлюбу. І чим пишніше вони виходили, тим багатшим і щасливішим ставали майбутні молодята (прикмета така).
Коровай мав багато шарів, і ділив його хресний батько нареченої або нареченого. Верхівка завжди діставалася молодим, середня частина відправлялася до гостей, а от низ із запеченими в нього монетами віддавали музикантам.
Для випічки використовували в основному пшеницю, тобто древній символ родючості. А традиція заломлення короваю прийшла з Англії — там ламали весільний пиріг.
Коровай вважався і вважається символом достатку, щастя, достатку. При його випіканні раніше дотримувалися величезна кількість обрядових правил. Без цих ритуалів короваї на весілля не вважалися правильними і до кінця приготованими. Припустимо, наречена ніколи не повинна випікати весільний пиріг сама. Місити тісто і прикрашати виріб могла тільки заміжня жінка. Причому, добре, якщо вона щаслива в шлюбі, має дітей. Така жінка зможе поділитися своїм щастям з молодятами. Короваї на весілля ні в якому разі не повинна піч вдова, бездітна або розведена жінка. Процес приготування мав масу нюансів: необхідно було вмитися, вимити руки, надіти на голову хустку, натільний хрестик і прочитати молитву «Отче наш». У піч коровай повинен був помістити одружений чоловік. Подавався весільний пиріг після розпису і вінчання.
Зараз тамада готує промову, під яку батьки нареченого зустрічають нареченого і наречену. Коровай повинен лежати на красивому рушнику. Тримає його мати нареченого. Молоді приймають з її рук коровай, потім вони по черзі відкушують або відламують від нього по шматку. У кого він виявиться більше, той і буде головою сім'ї.
Багатьох цікавить відповідь на питання: як прикрасити коровай на весілля? Зазвичай для цього використовують різні візерунки з тіста, що символізують певні поняття. Припустимо, колосся пшениці є побажаннями багатства і достатку, листя і квіти калини — родючості та любові. Це пов'язано з давньослов'янськими традиціями. У наші дні по зовнішньому краю виріб прикрашають жгутиком з тіста. Можна випекти два переплетених кільця — символ любові, що означає довге сімейне життя. Прикрасами можуть служити і фігурки місяця, сонця, лебедів — так звані символи нерозлучною пари. Смислове навантаження доповнять і тонкі джгутики, і красиві квіти з тіста, і кіски, і витончені пелюстки, і різьблені листочки. Дуже часто для прикраси використовуються свіжі грона калини, якщо є можливість їх дістати. Завдяки сучасним кулінарним технологіям короваї на весілля можна робити різнокольоровими, використовуючи різні відтінки тесту. Це робить вироби ошатними і красивими. При випіканні весільного пирога завжди необхідно враховувати кількість гостей.
Якщо вам необхідний коровай на весілля, скільки коштує його випікання, ви можете дізнатися у фірмі, яка цим займається. Ціна залежить від ваги виробу. Наприклад, коровай вагою близько кілограма обійдеться приблизно в 1200 рублів. Вибирайте майстра-кулінара не тільки за вартістю його послуг, але і за відгуками, а також за його відношенню до традицій.
Українські традиції: коровай
Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції коровай як символ має особливе значення, використовується у численних обрядових діях і вирізняється багатоманітністю варіантів. Коровай як обрядовий атрибут має глибокі традиції. У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну язичницьку страву, яка засуджувалась офіційними церковними колами. Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і навіть зміцненню його символічного статусу. Особливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означала неповноцінність обряду, а людина, яка з бідності, сирітства чи якихось інших причин була позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько (а то й прізвище) Безкоровайний. Недарма про людей, наділених особливим почуттям власної гідності, казали: сидить, мов коровай на весіллі.
Весільний коровай і зараз випікають із кращих сортів муки, із розчинного тіста на маслі, яйцях. Зверху його оздоблюють виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками тощо. Крім того, коровай прикрашають зеленню барвінка, ягодами або цвітом калини, червоними стрічками, подекуди — гілками плодових дерев, оплетеними тістом. На Чернігівщині та півночі Полтавщини коровай пов'язують червоним кролевецьким рушником. До короваю шанобливо ставляться від початку його виготовлення найбільш поважними жінками-коровайницями і до розподілу старшим дружкою або старостою в кінці весільного застілля і роздачі «на мир Божий». Ще й досі при виготовленні короваю дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини. Посадивши коровай у піч, коровайниці піднімають до стелі діжу, танцюють з нею, співаючи величальних пісень. Навіть вода, якою коровайниці миють від тіста руки, набуває особливого значення. Вони символічно вмивають нею всіх присутніх на обряді, цілуються навхрест, а потім, співаючи, воду виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб дітоньки любувались. Коровай як символ завершення аграрного року завжди випікали й на обжинки; разом із обжинковим снопом він є одним із найважливіших атрибутів свята Врожаю.
Цікаво, що «коровайка» — це українська назва дикого птаху родини ібісових, що гніздиться колоніями в очереті або плавнях; лат. — plegadis falcinellus.
