Кладовище — це місце для поховання померлих. Синоніми: кладовисько, (діал.) могилки, могильник (стародавнє поховання), (діал.) погребище, цвинтар (біля церкви), (діал.) гробки.
КЛАДОВИЩЕ
У прадавні часи померлих людей закопували в їхніх помешканнях, здебільшого біля порога. Потім почали ховати біля хати — у садках, під тином, понад дорогою. Пізніше відвели спеціальні місця поблизу села або міста. Коло церкви хоронили священиків.
Кладовища православних українців обов'язково обгороджують парканами, ставлять «фігуру» (великий хрест) або будують капличку, висаджують дерева (ялину, сосну, дуб, калину), квіти (барвінок, братики). За давнім звичаєм, на могилках не хоронили «нечисті душі» — нехрещених дітей або тих, хто помер не своєю смертю (самогубців, пияків, убивць).
На кладовищах не можна випасати худобу, зрізувати дерева, використовувати їх для господарських потреб. Тут забороняється кричати, співати, влаштовувати гульбища, будувати шумні дороги, щоб не тривожити померлих.
Під час Проводів (у наступні тижні після Великодня) люди приходять на кладовища, справляють поминальні обряди. Кожна могилка на цей час повинна бути впорядкована. На хрести зав'язують рушники, стрічки, вішають вінки. Зараз ставлять пам'ятники з портретами померлих, висаджують квіти.
Деякі старовинні кладовища в Україні стали музеями-заповідниками. Личаківський цвинтар у Львові (на фото вгорі) існує з 1786 року. На ньому поховані письменники Іван Франко, Григорій Тютюнник, фольклорист Філарет Колесса, артистка Соломія Крушельницька та інші. Байкове кладовище в Києві закладено в 1833 році. Тут похоронені перший Президент України Михайло Грушевський, актриса Марія Заньковецька, композитор Микола Лисенко, письменники Михайло Старицький, Леся Українка, Павло Тичина, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Бажан та багато інших.
Приклад: Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі. (Любомир Дмитерко)
Означення: велике, зелене, старе, тихе та інші.