Кисіль — це драглиста страва з ягідного чи фруктового сиропу, молока з домішками крохмалю; зм. — киселик. Застарілий синонім до слова «кисіль» — жур.
КИСІЛЬ
«Кисіль» — одна з найдавніших слов’янських страв. На більшості території України його вживали під час урочистих подій, подавали, як правило, останнім. Це було своєрідним етикетним знаком закінчення застілля. Тому в народі напій жартівливо називають «вишибалою», «виганяйлом», «розгоном». Фруктові, молочні киселі у наш час стали повсякденною стравою, яку люблять дорослі та діти.
Означення: густий, добрий, молочний, фруктовий та інші.
На світлині — вівсяний кисіль
Приклади:
- Кисіль складається з чотирьох компонентів — води, ягід або ягідно-фруктового соку, цукру та крохмалю. (Азбука домашнього господарювання)
- З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого. (Андрій Головко)
- Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць. (Українські страви)
Прислів’я:
- Де кисіль, там я й сів, де пиріг, там я й ліг.
- Пішов за сім верстов киселю їсти.
- Такий він мені родич, як десята вода на киселі.
Сталі вислови:
- Дати киселю комусь — «ударити кого-небудь [коліном] ззаду, побити».
- Сьома (десята і т. ін.) вода на киселі — про далеке споріднення.
- Натягати (натягти) на кисіль шкурку— силкуватися довести що-небудь малопереконливими аргументами.