Зброя супроводжує майже всю історію людства. Вона виникла на основі знаряддя, за допомогою якого людина кам'яного віку (приблизно 1 млн 800 тис. — 35 тис. років тому) здобувала собі засоби існування.
Василь Мішин, підполковник у відставці, заслужений учитель України
Шлях до зброї третього тисячоліття
Можна сказати, що зброя є витвором первісних мисливців, для яких вона була знаряддям нападу і захисту при добуванні їжі та одягу. У ході родоплемінної боротьби за існування і виживання, так званих первісних війн, знаряддя праці починають поступово перетворюватись у засоби ведення війни й їх уже створюють саме для цього.
Важкоозброєний сарматський воїн I ст. до н.е.
До зброї того часу відносились примітивні ломака, палиця, дерев'яний спис, каміння. З переходом до пізнього палеоліту (приблизно 35-40 тисяч років тому), з удосконаленням техніки обробки каменю з'явилися списи та дротики з кремнієвими та кістяними наконечниками, а також праща, наприкінці епохи — списометалка, що значно збільшило далекобійність списа Таким чином, в палеоліті вже існувала ударна і кидальна зброя.
У мезоліті (11-7 тисяч років тому) почалось розповсюдження такої зброї, як лук та стріли — найважливішого винаходу часів родового ладу.
За часів палеоліту (8-5 тисяч років тому) почалось розповсюдження такої зброї, як кам'яні сокира, кинджал (виробляли й кістяні), булава з кам'яною головкою. Розвиток зачіпної зброї привів до створення охоронного озброєння.
Лучник на традиційних іграх у Бразилії
У мідному (6-5 тисяч років тому) і бронзовому (4-3 тисячі років тому) віках та на початку раннього залізного віку (2800 —1600 років тому) з'являється спеціалізована зброя — бронзові (пізніше залізні) мечі, чекан. бойовий молот, клювець (мідні, бронзові, залізні), списи з металевим наконечником. Розвиток лука породив арбалет та самостріл і стріли з металевім вістрям. Заявляються ніж, алебарда та інші види холодної зброї. З усієї зброї провідне місце посідає меч. Уже в бронзовому віці відбувається розподіл деяких зразків зброї (меч, спис) на піхотні (гладіус, пилум) та кіннотні (спата, хаста). Поява захисних споруд спричинила створення метальних машин та обложної техніки. Починається використання грецького вогню, головним чином, для спалювання кораблів противника в морському бою.
Наприкінці XIV століття меч був витіснений у Західній Європі шпагою, а у Східній — шаблею. У кінці середньовіччя — на початку нового часу з'являються секира і бердиш, а також різновиди булави — шестопер, пернач, кистень.
Важливим етапом в розвитку зброї було виникнення вогнепальної зброї, в якій використовувався порох, винайдений на Сході в перших сторіччях нашої ери. У VII столітті араби вже на його основі мали вогнепальну зброю. Вогнепальна зброя в Західну Європу потрапила від арабів у другій половині XI століття, а вже звідти у XII столітті — у Східну Європу. Значного поширення вогнепальна зброя набула у Європі в XIV столітті, а в Україні вона почала використовуватися у XV столітті. Спочатку з'явилися гармати, а потім — рушниці. І ті, й інші були гладкоствольні і дульнозарядні, пороховий заряд запалювався вручну від тліючого ґноту. Спочатку снарядами для гармат були кам'яні ядра, а потім залізні і навіть картеч. 3 розвитком вогнепальної зброї поступово втрачає своє значення холодна зброя та метальні машини.
Требушет в замку де Бо, Франція
У XV-XVII століттях було здійснено перехід від виготовлення кованих гармат до литих з чавуну і бронзи для стрільби чавунними та свинцевими ядрами. Це зробило гармати більш легшими і рухомими. Різноманіття гармат було дуже великим. У XVII столітті було введено поняття калібру, внаслідок чого створилася чітка систематизація гармат. У першій половині XIX століття з'явилися бомбочні гармати, що стріляли розривними снарядами масою до 16 кілограмів.
З вогнепальної зброї у самостійний вид виділилася стрілецька зброя. У XV столітті з'явилися рушниці з ґнотовим замком калібром 12,5- 18 міліметрів: на заході — аркебузи, на сході — пищалі. У цей же час були взяті на озброєння дульнозарядні гладкоствольні пістолети як зброя самооборони. На початку XVI століття до вжитку ввійшли більш потужні ґнотові рушниці — мушкети 20-23-міліметрового калібру.
У кінці XV століття відбувся перехід від ґнотових замків до колісцових, а в XVI столітті — до столітті почав використовуватися багнет. Зі створенням ударно-кремнієвого замка та багнета остаточно сформувався той тип піхотної гладкоствольної дульнозарядної рушниці, який проіснував до середини XIX століття.
40-гривенкова обложна пищаль Лев 1590
З XVI століття водночас з гладкоствольною зброєю починається впровадження нарізної зброї піхоти (пищаль, штуцер), а з XVII століття з'являються і нарізні гармати. Але вони не одержують широкого вжитку до середини XIX століття.
Середина XIX століття ознаменувалася суттєвим удосконаленням зброї. Було винайдено і впроваджено капсуль-запальник, унітарний металевий патрон, затвор, удосконалено замок. Унаслідок цього на зламі ХІХ-ХХ століть зброя набула сучасного вигляду і стану. Про це свідчить гармата Барановського 1902 року і гвинтівка Мосіна зразка 1891 року.
У середині XIX століття з'явилися морські міни, а пізніше і торпеди.
Під час російсько-японської війни 1904—1905 років на озброєння взяті автоматична гармата, кулемет та міномет.
У роки Першої світової війни (1914—1918) на озброєння війська було поставлено авіацію і танки, авіаційні і танкові кулемети, танкові гармати, авіаційні бомби, зенітні гармати, глибинні бомби, вогнемети, хімічну зброю (хлор, фосген, іприт).
Далі буде...