Хліб – це харчовий продукт, що випікається із борошна; зм. — хлібчик, хлібець. Також «хлібом» називають будь-який виріб із борошна певної форми: паляниця, буханець, коровай тощо, тобто «хлібину».
Іноді так називають тісто, приготовлене для випікання таких виробів, та навіть ковбасний виріб у вигляді хлібини. Іще «хліб» (в однині) – це зерно, з якого виготовляють борошно.
Вислів «Хліб-сіль!» (або «Хліб і сіль!») уживається як форма вітання.
ХЛІБ
Українці здавна пекли хліб переважно з житнього борошна. Пшеничне тісто готували в неділю або на великі свята: Різдво, Великдень, на родинні урочистості. У різних обрядах використовували такі види хліба: «коровай» — на весілля, «калач» — на свята, «паска» — на Великдень, «жайворонки», «голубки» — на Сорок святих, «хресці» — на Христопоклонну середу (середину посту перед Великоднем) тощо. В обрядовий хліб клали багато яєць, цукру, масла, сушеного винограду. Готували в печі у спеціальних формах.
Звичайний хліб випікали в гарячій печі на капустяному або дубовому листі. Це робили жінки, рідше дівчата. Виготовлення хліба було своєрідним ритуалом, тому існували певні заборони й обмеження. Так, не можна було його вчиняти у п’ятницю. Коли саджали хліб у піч, заборонялося тримати двері відчиненими, голосно говорити, лаятися.
У наш час хліб виготовляють на хлібозаводах, у пекарнях, рідше — вдома.
Хліб символізує гостинність, добробут. Ним благословляють молодих на щасливе подружнє життя, вітають матір із новонародженим. Хлібом-сіллю зустрічають людей, що вперше входять до хати, на гостину. Окраєць хліба беруть із собою як оберіг у далеку дорогу, при вирішенні важливих справ. Для українців хліб завжди є святим, його не можна викидати. Треба берегти кожну крихту, в яку вкладено багато праці.
Означення: білий, весільний, житній, запашний, обрядовий пшеничний, святий, чорний та інші.
Прислів’я про хліб:
- Батьків хліб не навчить.
- Без хліба половина обіда.
- Картопля — половина хліба
- Дасть Бог хліб, дасть і до хліба.
- Хліб усьому голова
- Їдеш на день, а хліба бери на тиждень
Загадки про хліб:
- За те мене отак чублять, що всі мене дуже люблять.
- Мене ріжуть, мучать, б’ють і на стіл кладуть.
- Ріжуть мене ножакою, б’ють мене ломакою,
Сталі словосполучення:
- Великий хліб — «високий урожай зернових».
- Легкий хліб — «заробіток без важкої праці». Перейти на легкий хліб — «перестати працювати; діставати все необхідне для існування, не докладаючи великих зусиль».
- Тяжкий хліб — «здобутий важкою працею».
- Хліб насущний — «необхідне для прожитку, існування».
- Хліб-сіль — «паляниця хліба й сіль, які за старовинним українським звичаєм підносять на знак великої поваги, під час урочистих церемоній».
Сталі вислови:
- Дати хліб у руки — «навчити заробляти».
- Підносити хліб-сіль — «вручати паляницю хліба й сіль». Подякувати за хліб-сіль — «дякувати за гостинність».
- Посадити на хліб і воду — «покарати», «ув’язнювати».
- Просимо хліба-солі скуштувати — традиційне запрошення до столу.
- Сидіти без хліба — «бути голодним».
- Хліб-сіль забувати — «виявляти невдячність».
- Водити хліб-сіль (хліб і сіль) з ким-небудь — «бувати в гостях один в одного; приятелювати».
- Дурне сало без хліба – «сало без хліба не їдять», «одна їжа без іншої не корисна».
- Їсти сухий хліб; Жити на сухому хлібі — «голодувати, жити у нестатках, злиднях».
- Жити не хлібом єдиним (одним), книжн. — «мати духовні інтереси».
- Заміняти (святий) хліб — «за народним звичаєм, під час сватання одержати від нареченої хліб замість принесеного на знак згоди вийти заміж».
- Обмінити (обмінити) хліб — «дати або дістати згоду на одруження дівчини (за давнім народним весільним звичаєм, батьки дівчини при цьому обмінювалися з старостами хлібом)».
- Повертати (повернути) хліб — «відмовляти тому, хто сватається».
- Переходити (перейти) з хлібом (і сіллю) — «зупиняти весільний поїзд, щоб отримати викуп».
- Зустрічати хлібом і сіллю — «за старовинним українським звичаєм підносити паляницю та сіль на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі молодих».
- Ні скоринки хліба; хліба ні скорини — «нема ні куска хліба; нема ніякої їжі».
- Перебиватися з хліба на воду (на квас) — «жити дуже бідно, перемагаючи нестатки».
- Спасибі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) — «уживається як традиційне вираження подяки за пригощання, гостинність». Подякувати за хліб, за сіль (за хліб і сіль) — «висловити подяку за пригощання, гостинність»; «висловити подяку за піклування, турботу, утримання, опіку тощо».
- Садовити (посадити) на хліб та (і) [на] воду — «карати кого-небудь, даючи тільки хліб і воду; ув'язнювати».
- Хлібом (або медом) не годуй — «про пристрасть до чого-небудь».
- Цуратися (поцуратися) хліба-солі — «не виявляти уваги до хазяїв, відмовлятися від частування».
Приклади:
Назустріч вийшли з квітами дівчата,
І виступили повагом три діди,
Три чисті білі хліби несучи
З дрібками солі.
(Максим Рильський)
- І лежить на столі хліб теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: «Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте». (Тамара Коломієць)
- — Тепер він вже старий, вже не держить посесії; поставив собі дім на графській землі в містечку, платить за ґрунт чинш і живе собі та хліб жує без роботи. (Нечуй-Левицький)
- Той чорний разовий хліб, який так гарно по-сільськи пахне. Він мені близький, наче дитина, що зросла на моїх очах. (Михайло Коцюбинський)
- Кричить прикажчик нам мордатий: «Косіть, косіть!» А хліб глевкий у животі, — немов цеглини... І сонце так повільно лине в безодні неба огняній. (Володимир Сосюра)
- — Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий, — аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука. (Михайло Стельмах)
- На столі лежав ясний да високий хліб. (Пантелеймон Куліш)
- Ціла купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях наче горб виріс, то оддимався цілий хліб, узятий з дому на цілий день... (Панас Мирний)
- «Хоч би півні скоріше кричали — устала б та хліб завдала», — думаю. (Панас Мирний)
- Стала хліб місити, піч затопила, в хаті убрала, — так мені любо! (Ганна Барвінок)
- «Лободу дехто в хліб підмішує!..» (Андрій Головко)
- Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино. (Андрій Головко)
- З хати виходили батько й мати, зустрічали молодих хлібом і сіллю, вели в хату. (журнал «Весілля»)
- Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас. (Гнат Хоткевич)
- Гості, повечерявши всмак, не довго сиділи: подякували Супрунові та козачкам за хліб, за сіль, забрали свої драні свити і пішли вкупі з Супруном в клуню спати. (Нечуй-Левицький)
У наймах сяк собі, то так
Придбав, сірома, грошенят,
...Подякував за хліб і сіль
І за науку добрим людям.
(Тарас Шевченко)
- — Подякую йому [отаманові] за хліб, за сіль, наглежу [нагляджу] де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові... Тільки люби мене вірно, моя дівчино! (Марко Вовчок)
- Чи не посадили Вас до цюпи з ласки д. Губчака. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи (Михайло Коцюбинський)
- Після вечері катеринославець, підвівшись із-за столу, став дякувати хазяйці. — Спасибі за хліб, за сіль, — промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі. (Олесь Гончар)
- — Добридень, — скаже, — хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату!.. (Гулак-Артемовський)
- — Хліб та сіль! — привітався Шмалько. — Їмо, та свій, а ти трохи постій, може, й так ситий будеш, — відповів отаман, плечистий, вилицюватий, з привітною усмішкою. (Спиридон Добровольський)
Що язики!
Не вимовчать ніколи,
А добрі пироги —
Не вороги:
Не слід цураться хліба й соли.
(Леонід Глібов)
Та багато-багато іншого…