Хата — це невеликий житловий, переважно дерев'яний будинок; внутрішнє житлове приміщення такого будинку; у розмовній мові — квартира. Зменшено: хатка, хатинка; хатиночка, хатина, розм. — хатчина (переважно невелика).
Також «хатою» називають родину, людей, які живуть, перебувають в одному такому приміщенні.
Синоніми до слова «хата»: оселя, дім, хижа, халупа (бідна, стара), халабуда, (з глини) мазанка, ліплянка, глинянка, колиба (збите з дошок тимчасове житло чабанів і лісорубів), хворостянка (з глини і хмизу).
ХАТА
Українці уявляли хату як оберіг від нещасть, хвороб, злих сил, тому для її будівництва вибирали «чисте» місце. Традиційно хата мала чотиригранну будову, всі її боки відповідали сторонам світу. З півночі, як правило, не робили вікон.
Дах, на думку наших предків, символізував небо. Тут, за давнім повір'ям, жив домашній дух — «домовик». Піч і комин обожнювали як захисток вогню. Вважали, що вікна — це очі хати, тому вони завжди виходили на вулицю. Вночі їх закривали ставнями або занавісками. На дверях і вікнах вирізьблювали знаки-обереги.
Зараз цих вимог переважно не дотримуються. Хати будують великі, двоповерхові, часто за індивідуальними проектами. Зовнішній і внутрішній вигляд хат у різних регіонах України має свої відмінності. Біля осель українці завжди садять багато квітів та дерев.
«Хатою» інколи називають приміщення, в якому проживають люди, квартиру, а також самих мешканців.
«Хата» в українській культурі — це символ космічного зв'язку зі Всесвітом, домівки, сімейного затишку, родинного вогнища, рідної землі, батьківщини.
Приклад:
Стоїть хата небагата, солом'яна стріха;
Причілочки у китицях, мальовані вікна;
Обмазана, підведена, а сама біленька.
(Андрій Молодченко)
Означення: біла, мала, мила, рідна, стара, чиста та інші.
Прислів'я про хату:
- Де хата не метена, там дівка не плетена.
- Із хати світа не оглянеш .
- У своїй хаті й стіни помагають.
- Хата господинею красна.
Сталі словосполучення зі словом «хата»:
- Курна хата — «давня селянська хата без димаря».
- Велика хата — «простора світла кімната для прийому гостей; світлиця».
- Мала хата — «менша кімната у хаті».
- Остання хата — «домовина».
- Повна хата (кого, чого) — «велика кількість когось, чогось».
- У хаті — «у себе вдома».
Сталі вислови зі словом «хата»:
- Моя хата скраю (я нічого не знаю) — «мене це не стосується».
- Не держатися хати — «часто не бувати вдома».
- Тинятися по чужих хатах — «не мати власного дому».
- Не виходити з хати — «не бувати серед людей».
- Просимо до хати! — ласкаве запрошення завітати у дім.