Громада — це група людей, об’єднаних однаковим становищем, спільними інтересами; також об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання.
Історично «громадами» в Україні та Білорусі називали поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання. Крім того «громада» — назва організації української інтелігенції в 60-90-х роках 19 століття — на початку 20 століття.
Синоніми до слова «громада»: община, (заст.) мир, (заст.) село, (заст.) копа, (заст.) дворище, печище (родинне об’єднання); (заст.) общество, колектив, товариство, гурт та інші.
ГРОМАДА
На території України селянські громади — «общини» утворилися у часи Київської Русі (тодішні назви — «мир», «село»). Із 14-15 століть вони відомі як «громади», «общества».
Селянська громада складалася із групи дворищ. Вона мала власні органи самоврядування — «громадський сход», виборну старшину — «отамана», пізніше — «війта». У своїх рішеннях спиралася на звичаєве право.
Громада спільно утримувала землі та угіддя, що оточували поселення. Вона обирала священика своєї парафії, матеріально забезпечувала його, брала участь у будівництві та ремонті церкви. Члени громади гуртом працювали на «толоці» (спільних господарських роботах), у «супрязі» (землеробських роботах), Надавали «поміч» бідним людям, удовам, сиротам, сім’ям, що постраждали від стихійного лиха.
«Молодіжні громади» — традиційні об’єднання молоді, які складалися з неодружених хлопців та дівчат. Окремо існували парубочі та дівочі товариства, до яких приймали юнаків у 16-18 років після певних випробувань, а юнок — у 15-16 років, коли вони почали ходити на вечорниці. Парубочу громаду очолював виборний ватажок — «отаман», «береза», «вайда».
Також «громади» — це осередки української інтелігенції, що провадили національно-культурну і громадсько-політичну роботу у другій половині 19 — на початку 20 століть. Перша українська громада виникла у 50-х роках у Петербурзі. До неї входили Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко та інші. Вони видавали твори українських письменників, журнал «Основа».
На початку 60-х років громади з’явилися у Києві, Харкові, Полтаві. До Київської (Старої) громади належали Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Микола Лисенко, Тадей Рильський (батько Максима Рильського) та інші. Вони створили українознавчий журнал «Киевская Старина». За редакцією Михайла Драгоманова у Женеві в 1878—1882 роках видано 5 випусків українського збірника «Громада».
У 1897 році в Києві відбувся з’їзд, на якому було утворено Українську безпартійну демократичну організацію, що об’єднала приблизно 20 громад і діяла до 1917 року.
У наш час на території України існує багато національно-культурних та релігійних громад.
Приклад: Панас Кандзюба йшов проти громади. (Михайло Коцюбинський)
Означення: національно-культурна, молодіжна, селянська, релігійна, українська та інші.
Прислів’я (громада):
- Голос громади — голос божий.
- Громада — великий чоловік.
- Де гурт, там і сила.
- У гурті й смерть не страшна.
На світлинах: збори громад Закарпаття (фото zakarpattya.net.ua) та Ужгорода