Горілка — це міцний алкогольний напій; зм. — горілочка, горілонька.
Виготовляти і вживати горілку, на думку етнографів, українці навчилися від поляків та росіян. Раніше в домашніх умовах горілки майже не робили, а купували. До горілки здебільшого додавали лікарські трави, фрукти, перець. Звідси утворилися назви — «лепехівка» (настоянка на лепесі), «зубрівка» (на польовій траві), «березівка» (на бруньках або березовому листі), «калганівка» (на калгані), «перцівка» (на перці). Вживали горілку на великі свята й урочистості.
Популярною була також «варенуха» — горілка, запарена в печі з узвару сушених груш і слив з додаванням чебрецю, м’яти, материнки, гвоздики, кориці, перцю, хмелю і трохи меду та магазинної горілки. Використовували і «запіканку» — горілку, настояну на травах і дубовій корі, приправлену перцем, анісом, корицею, гвоздикою, лимоном і запечену в горщику в печі.
Горілка без лікарських трав мала назви: «оковита», «сивуха», «спотикач», «мокруха». Її пили дуже рідко. П’яниць наш народ завжди висміював і засуджував.
У 19 столітті з’явилися підприємства — «гуральні», де почали виробляти горілку. У наш час їх замінили горілчані заводи.
Надмірне вживання горілки призводить до хвороб шлунка, серця, судин, нервової системи. Дітям міцні напої пити заборонено.
Приклад: І я там був, мед-горілку пив, по бороді текло, а в рот не попало. (Укр. нар. казка)
Означення: добра, міцна та інші.
Прислів’я про горілку:
- Вино та горілку полюбив — честь загубив.
- Горілка — здоров’ю злодійка.
- Горілка людину в домовину заведе.
- Загадка: Вона цариця, як водиця.
- Хто її дуже поважає, того з ніг збиває.
Стале словосполучення:
Горілчаний брат — «особа, з якою п’ють горілку».