Глечик — це висока, кругла, переважно глиняна посудина, трохи розширена в нижній частині; зменшене — глечичок.
Синоніми до слова «глечик»: глек, дзбан, (діал.) збан, збанок, жбан.
ГЛЕЧИК
Глечики виготовляють майстри — «гончарі». Глину замішують, ставлять на гончарний круг, руками формують високу круглу посудину з шийкою і, як правило, з ручкою. Глечики здебільшого прикрашають орнаментом, який наносять загостреною паличкою. Посуд на щодень, а особливо святковий, глазурують спеціальним розчином — «поливою». Тоді він має привабливий блискучий вигляд і довше служить. Глиняні вироби випікають у «горні» — печі, щоб були міцнішими.
У глечиках зберігають молоко, сметану, компот та інші напої.
Існують і спеціальні посудини з глини, металу або скла, в яких подають напої: узвар, компот, квас тощо. Вони подібні до глечика, але з вужчою шийкою і часто з жолобком зверху. Такий посуд має назву «дзбан», а в деяких місцевостях «жбан», «збан».
Приклад: Переважно для тримання молочних продуктів призначалися глечики. (Олесь Пошивайло)
Означення: високий, гарний, глиняний, добрий та інші.
У порівнянні: голова (ніс) як глечик — «кругло-продовгувата».
Прислів'я про глечик:
- В глеку молоко, та голова не влазить.
- Жартуй, глечику, поки вушко відірветься.
- Пішов глечик за водою, та й пропав там з головою.
Сталий вислів: глек розбити — «посваритися».