Гетьман – це виборний голова козацького війська Запорізької Січі та реєстрових козаків у 16-18 століттях. Синонім: воєначальник
ГЕТЬМАН
«Гетьман» у 16-18 століттях — воєначальник козацьких військ і реєстрових козаків, який мав велику владу. Він укладав договори з іноземними державами, затверджував обраних або призначених козаків на посади, вирішував долю кожного козака: приймання до війська, звільнення, покарання. До 1764 року він також був верховним правителем України, що завжди рахувався з думкою Ради Старшини.
Гетьмана обирала Січова Рада. Він очолював військо під час походів. Особу, яка тимчасово виконувала обов'язки гетьмана, називали «наказним гетьманом». Символом влади гетьмана стала булава, яку він тримав у руці під час урочистих заходів та в бою, а також прапор і печатка.
З 1663 року введено окремі посади гетьманів Правобережної України (до 1704 року) і Лівобережної України (до 1764 року). Після Андрусівського перемир'я 1667 року Лівобережна Україна з Києвом склали так звану «Гетьманщину» — автономію на чолі з гетьманом у складі Росії. З 1708 року гетьманів призначав царський уряд. Резиденціями гетьманів у 17-18 століттях стали міста Чигирин, потім Гадяч, Батурин, Глухів. Письмові розпорядження гетьмана — «універсали» — були обов'язковими для всього населення. Останній український гетьман, призначений царицею, — Кирило Розумовський.
Картина «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», Микола Івасюк, 1912
Найвидатніші українські гетьмани: Дмитро Вишневецький (Байда), Петро Конашевич Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа.
У квітні 1918 року гетьманом Української держави було проголошено Павла Скоропадського. У наш час «гетьманом» називають керівника відновленого українського козацтва.
Приклад:
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани.
(Тарас Шевченко)
Означення: відважний, великий, мудрий, наказний та інші.
Прислів’я: Без гетьмана військо гине.
Фото © О.Козубенко