Долівка — це утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога. Зменшене — долівочка.
Синоніми: підлога, (дерев'яний) поміст.
ДОЛІВКА
У традиційній українській хаті долівка була глиняною. Її завжди тримали в чистоті, замітали кілька разів на день. Годилося мести віником від порога до печі. Заборонялося замітати після заходу сонця і виносити сміття надвір — «щоб не винести господаря», «щоб не вимести щастя». Щотижня долівку мили, підмазували рудою глиною.
У пізніший час почали робити дерев'яні (дощані) підлоги. Аби дошки не псувалися, їх фарбують. Зверху покривають доріжками, килимами. Іноді для покриття підлоги використовують «лінолеум» — рулонний матеріал, що виготовляється з тканини або потовщеного паперу і пластмас.
У міських квартирах, деяких добротних сільських будинках підлогу здебільшого роблять із невеличких, фігурно укладених дощечок, що мають назву «паркет». Щоб у приміщенні було чисто, одягають кімнатне взуття.
На зелені свята долівку встеляють травами, запашним татарським зіллям.
Фото: Альона Шевченко; на горішній ілюстрації — картина «Свати», художник Микола Пимоненко, кінець 19 століття.
Приклад: Ось вона босими ногами почовгала по холодній долівці прямо до стола. (Панас Мирний)
Означення: глиняна, дерев'яна, метена, мита, чиста та інші.
Прислів'я: То лінива дівка, як не мита (не метена) долівка.