Діжа — це низька дерев'яна циліндрична посудина, у якій готують тісто.
Синоніми до слова «діжа»: (розм., рідко — із наголосом на першому складі) діжа, також — кадіб, кадуб, бодня.
ДІЖА
Діжі виготовляють з дерева, переважно із сосни, майстри «бондарі» («боднарі»). У цих посудинах готують здебільшого кисле тісто, замішане на дріжджах із житнього і пшеничного борошна. З нього випікають білий і чорний хліб, пироги, коровай.
Діжа в українців завжди була у великій пошані. Її тримають у чистоті, тісто також місять вимитими руками. Коли його готують, не можна сваритися, лихословити.
Особливо шанують діжу під час випікання короваю, який місять кращі жінки-коровайниці. Коли тісто підходить, піднімаючи його до сволока, співають:
Ой піч ходе на ногах,
Діжу носять на руках!
Піче наша, піче,
Спечи коровай різне...
Не можна, щоб до діжі підходили або перестрибували через неї хатні або свійські тварини. Колись цю посудину ніколи не викидали. Якщо переїжджали до нової хати, першою із хатніх речей перевозили діжу.
На світлині — білоруська діжа (біл. «дзяжа»)
Приклад: Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити. (Андрій Головко)
Означення: велика, дерев'яна, пікна, стара та інші.
Сталі вислови зі словом «діжа»:
- Знай свою діжу — «не втручайся у чужі справи».
- Учинити (вчинити) діжу — «зробити розчин борошна для тіста».