Cловник-довідник українською і російською мовами
Підготовка до Другої світової війни і особливо сама війна стала новим стрибком у розвитку зброї. У радянській армії взято на озброєння автоматичну гвинтівку, пістолет-кулемет ППД та ППШ, великокаліберний кулемет ДШК (12,7 мм), авіаційну гармату (калібр 20 мм, 3000 пострілів на хвилину).
Зброя супроводжує майже всю історію людства. Вона виникла на основі знаряддя, за допомогою якого людина кам'яного віку (приблизно 1 млн 800 тис. — 35 тис. років тому) здобувала собі засоби існування.
«Я знаю, що можу загинути й сьогодні чи завтра в боротьбі за незалежну Україну, але я певний, що наша національна ідея є безсмертна. І тому, якщо я загину в боротьбі за неї, мене замінять інші, які продовжуватимуть боротьбу аж до перемоги», — ці слова належать Дмитрові Мирону, життя якого нагадує спалах зірки, чиє яскраве сяйво сяє нам із вічної темряви навіть тоді, коли зірка згасла назавжди...
Петро Дорошенко народився 1627 р. в Чигирині в родині козака. Двадцяти-двох літ він — козак гетьманської сотні. За видатні здібності Хмельницький надає йому чину «арматного писаря», посилає з важливими дорученнями.
Потужний заряд духовності, що йшов після лютого 1917 р. з тодішньої російської столиці, ініціював процеси національного відродження по всіх куточках імперії, в тому числі й на Чорноморському флоті. Сюди на початку травня 1917 р. було відправлено делегацію від українців Балтійського флоту з наказом передати побажання Севастопольській Українській Раді «стосовно майбутньої автономії нашої України, що широко розкинулася тепер до моря Чорного і до підніжжя гір Кавказу» (цей документ і всі інші документи, які цитуються у цій публікації, сьогодні зберігаються у Російському державному архіві Військово-морського флоту).
Карл Маннергейм знайшов своє призначення у 50 років. Потрібні були історична гроза у вигляді двох російських революцій 1917 р. та кілька тижнів непростих роздумів і сумнівів, щоб генерал-лейтенант армії Миколи II написав заяву про вихід із російської служби і вирушив із Одеси на землю батьків, де він не був 30 років, — створювати й захищати демократичну Фінляндію.
Святослав I Хоробрий (фрагмент картини Володимира Киреєва)
Князь Святослав є однією з найцікавіших постатей давньоруської історії. Син Ігоря і Ольги, він, вирісши і змужнівши, вступив близько 964 р. у свої великокнязівські права. «Запорожцем на престолі» називав його М. Грушевський і частково мав рацію: відважний і палкий, прямолінійний і суворий, Святослав був насамперед князем-воїном. Літопис змальовує його як незвичайного лицаря, котрий був хоробрим, ходив легко, як гепард, і чинив багато воєн. У походах він не возив із собою ні возів, ні котлів, ні м’яса не варив, а їв тонко нарізану конину, звірину або воловину, спечену на жару. Навіть шатра Святослав не мав — спав, підстеливши пітник (що під сідлом був), а в голови клав сідло. Такими ж у походах були й усі його воїни. До тих же народів, на яких збирався йти війною, посилав князь сказати: «Хочу на вас іти».
25 липня 1687 року Військова рада, за згодою московського уряду, майже одностайно обрала генерального осавула Івана Мазепу гетьманом. Тоді ж було укладено новий українсько-російський договір (Коломацькі статті), який визначав подальші відносини обох держав.
6 грудня 1995 року, саме в День Збройних Сил України, в канадському місті Оттава відбулася досить помітна подія — велика група чільних канадських політичних діячів, дипломатів, представники Генерал-губернаторської Королівської канадської гвардійської піхоти, Королівської канадської кінної поліції, Королівського канадського легіону прибули на цвинтар Нотер-Дам, щоб покласти квіти до досить скромної могили, на якій англійською мовою було написано, що тут похований Пилип Коновал, капрал 47 батальйону канадських експедиційних військ. Біографія цієї людини на диво проста і водночас на диво яскрава. Найупослідженіший емігрант, який прибув до далекої країни з першою хвилею переселенців, став єдиним нашим співвітчизником, удостоєним найвищої військової відзнаки Великої Британії -15 жовтня 1917 року король Георг V вручив капралу 47 канадського піхотного батальйону Канадського експедиційного війська, яке брало участь в найзапекліших боях театру Першої світової війни, за особливу відвагу і мужність Хрест Вікторії, історія донесла слова, сказані скромному українському воякові: «Ваш подвиг — один із найвідважніших в історії моєї армії. Прийміть за це мою подяку».
На одному із стендів Музею історії Харківського політехнічного інституту вміщено фото морського офіцера з красивим мужнім обличчям, а поряд — копію листа ад'юнкт-професора Г. Проскури (згодом відомого вченого, академіка) до редакції авіаційного журналу «Тяжелее воздуха», що видавався у Харкові 1911 р. У листі йдеться про те, що при Харківському технологічному інституті відкрито аеросекцію, якій присвоєно ім'я капітана Мацієвича, випускника інституту 1901 р., і що секція намагається видати збірник, присвячений його пам'яті.
Яке ж відношення мав цей моряк до авіації, чим уславив своє ім'я?