Бойківщина — історико-етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат.
Приклад: Бойківщина — суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район (Українське народознавство). Означення: гірська, зелена, неповторна та інші.
Бойківщина розташована на території Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей. Тут проживає група українців — «бойки» (чоловік — «бойко», жінка — «бойкиня»). Вважають, що назва району утворилася від слова «бойки», котре, на думку дослідників, походить від досить вживаної частки «бойє». Припускають, що бойки — нащадки племені білих хорватів, яких князь Володимир Великий приєднав до Київської держави.
Села бойків розташовані в долинах рік. Люди здавна вирощують зернові культури, займаються садівництвом, розводять тварин. Тут розвинуті промисли і ремесла: виробництво тканин, кожухів, глиняного посуду, дерев’яних речей.
До недавнього часу бойки носили одяг домашнього виробництва: полотняні штани й сорочки, кептарі, брилі, ходаки (легке шкіряне взуття), широкі шкіряні пояси, спідниці-мальованки, сіраки (довгі домоткані плащі) тощо.
Вони будували своєрідні хати з ґанками, дерев’яні церкви з трьома банями-куполами. До наших часів у місті Дрогобичі збереглася церква святого Юра 15-16 століть.
Самобутніми є традиційні обряди, звичаї, пісні, легенди, перекази, вишивка, різьблення по дереву, писанки.