Ворота — це проїзд або прохід в огорожі поміж будівлями, а також ворітниці, що його закривають. Раніше «воротами» називали такі ворітниці, що закривали вихідну браму з села, вулиці. «Воротами» також називаються спеціальні споруди в деяких командних спортивних іграх, які є ціллю для суперника — наприклад, футбольні або хокейні ворота.
Застарілі й діалектні синоніми до слова «ворота»: брама, врата, вороття, коловорот. Зменшене: воріточка, ворітенька, ворітця.
ВОРОТА
Українці завжди оточували свої обійстя огорожами, щоб до них не потрапляли дикі тварини, непрохані гості. В огорожі робили проїзд з вулиці, який прикривали воротами або брамою. Він був широким, щоб проїхав віз, а зараз — мотоцикл, автомобіль. Для проходу людей слугувала «хвіртка» — невеликі вхідні двері.
На воротях, хвіртці малювали знаки-обереги: сонце, місяць зорі, квіти, птахи. Коли приїздили гості, господар часто сам відчиняв їм ворота. Це сприймалося як вияв особливої поваги. Гарні ворота свідчили про доброго господаря.
«Ворота» — це язичницький символ місця, через яке приходить сонце, весна, щастя, радість; християнське позначення входу до раю (пекла). Це також умовний знак початку шляху (чужого світу), де може трапитися небезпека.
Приклад: Огорожа мала в’їзні ворота, браму, вхідні двері — хвіртку... (Українська минувшина)
Означення: гарні, добрі, мальовані, широкі та інші.
Прислів’я (ворота):
Які ворота, такий і господар.
Сталий вислів (ворота):
Ні в тин, ні в ворота — «нікуди не годиться».
На світлинах: Музей «Старе село» в Національному природному парку «Синевир» (с. Колочава); Золоті Ворота (реконструкція старовинної брами) в Києві