Порох — це вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів.
Приклад: Порох та кулі запорожці носили в порохівницях (шкіряних торбах) або в чересах, що перехрещувалися на грудях. (Як козаки воювали) Означення: добрий, козацький, сухий та інші.
ПОРОХ
Порох в Україні в часи Козаччини виробляли із селітри. Найбільшим центром селітряних промислів уважалося місто Миргород. Порох використовували для виготовлення «набоїв» (бойових куль, снарядів, патронів з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини). За допомогою пороху стріляли з рушниць, мушкетів, пістолів, гармат.
Порох тримали у «порохівницях» — металевих, дерев’яних та інших посудинах або шкіряних торбах. Пильнували, щоб туди не потрапила вода. Пороховий склад мав назву ’’порохівня."
Зараз порох також застосовують у набоях для стрільби.
Сталі вислови про порох:
Витрачати даремно порох — «марно говорити або робити що-не-будь».
Є ще порох у порохівницях — «ще є сила для боротьби, роботи».
Нюхати порох — «побувати у бою».
Порохом пахне — «загрожує війна, небезпека».
Тримати (держати) порох сухим — «бути напоготові дати відсіч ворогові».