Полк – це збройне ополчення, утворене князем в 11-12 століттях. Сучасний полк – військова одиниця, яка входить до складу дивізії або бригади. Також назву «полк» мала військово-територіальна одиниця в Україні у другій половині 17-18 століттях.
Приклад: От і давай ділити по полках Україну: одні села до одного полку, а другі до другого тягнуть. (Пантелеймон Куліш)
Означення: бувалий, досвідчений, передовий та інші.
ПОЛК
В 11-12 століттях у Київській Русі князі формували збройні загони — “полки”, які виступали проти половців. Тогочасне слово “полк” мало значення “військо”, “ополчення” .
Упродовж 14-15 століть на захоплених феодальною Литвою українських землях “полками” називали збройні загони, набрані з жителів міст і сіл для боротьби з татарами.
У 20-их роках 17 століття польський уряд утворив на Україні 6 реєстрових козацьких полків: Білоцерківський, Канівський, Київський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський.
За часів Козаччини в другій половині 17-18 століттях уся територія України була поділена на полки. їх очолювали полковники, яких обирали на один рік. Полковник одержував ознаку влади: невелику булаву — “пірнач”, який носив за поясом, і прапорець. Усі справи в полку вирішувала полкова Рада. Також діяв полковий суд. Під час військових походів призначали так званих “похідних” полковників. Кожному з них підпорядковувалося до 500 козаків.
Українські полки були також створені за наказом російського уряду в 1812 році для боротьби з французькими завойовниками армії Наполеона. Активну участь в організації формувань брав письменник Іван Котляревський.
Військові одиниці — “полки” входили до складу Української Повстанської Армії, яка виникла у 1942 році на основі організації українських партизанів “Поліська Січ”.
У наші дні “полк” — це військова одиниця з самостійним управлінням і господарством. Вона є складовою частиною дивізії або бригади.