Країни і мешканці. Олександр Пономарів

Країни і мешканці. Олександр Пономарів

Наші слухачі запитують, як правильно «на Україні» чи «в Україні»? Чому всі країни кажуть «в» — «в Англії», «в Росії», але «на Україні».

Це питання колись дуже добре дослідив видатний український мовознавець і теолог Іван Огієнко. Він простежив у творчості Тараса Шевченка, який у кілька разів більше каже «в Україні», але в нього є і «на Україні».

Основна наша формула — «в Україні». Але оскільки Україна була частиною то Росії, то Польщі, і поляки, і росіяни казали «на Україні», бо «в Україні» — це в державі, в країні, а «на» — це на якомусь острові чи на якійсь географічній частині цілої країни.

Після здобуття незалежності Україною як офіційна формула утвердилось «в Україні». Є мови, в яких не розрізняють сполучники «в» і «на». Тому їм все одно. А «на Україні» залишилося в піснях. Але у більшості наших класиків, у Шевченка і у Володимира Cамійленка «в Україні».

Деякі українські журналісти часто кажуть замість «Білорусь» «Бєларусь». Я вважаю, що це неправильно.

Наших північних сусідів ми здавна називаємо білорусами, їхню мову білоруською, їхню країну Білорусь. Вони себе називають по-своєму, а інші країни адаптували цю назву до своєї мови.

Країни, треба називати так, як вони усталилися у вжитку. Адже самоназва і назва іншими народами не завжди збігаються. Вірмени називають свою країну «Гаястан», а грузини називають Грузію «Сакартвело».

Ще хотілося б нагадати, що в Данії мешкають не «датчани» й «датчанки», а «данці» й «данки». І розмовляють вони не «датською» мовою, а «данською».

2009-12-09

Країни і мешканці. Олександр Пономарів

Цією статтею розпочинається рубрика «Олександр Пономарів» — матеріали блога відомого професора.

Прочитайте!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × two =