Комин — це передня частина димоходу варистої печі. Зменшене — «коминок». Також слово «комин» використовується в таких значеннях («димохід» і «димар»):
- канал для виходу диму з печі, груби; димохід.
- горішня частина димоходу над дахом будівлі; димар.
Синоніми до слова «комин»: димохід, димар, вивід, (розм.) бовдур, (розм.) верх, канал (труба для відведення диму з печі).
КОМИН
Комин у хаті — передню частину печі колись білили. Якщо в оселі жила дівчина, його розмальовували квітами. Димоходи робили з вогнетривких матеріалів: випеченої глини, цегли. Час від часу комин чистили від сажі.
Українці вірили, що через димохід до хати може проникати «нечиста сила» — відьми, чорти, тому піч затуляли спеціальними заслінками.
На Поліссі у минулому був поширений обряд «женити комина». Напередодні чоловіки трусили сажу, жінки мазали димар глиною, прикрашали його і пікну діжу хмелем або квітами, обсипали гарбузовим насінням, горіхами. Потім урочисто вечеряли, святкуючи символічне весілля. Часто це дійство збігалося із запаленням «посвіту» — соснової лучини, яку використовували для освітлення хати.
Приклад: Спить Лиска. Ніч. А вранці схопилась — та шмиг! — в коминок. (Українська народна казка)
Означення: великий, високий, низький, старий, цегляний та інші.