Комин (димохід)

Комин (димохід)

Комин — це передня частина димоходу варистої печі. Зменшене — «коминок». Також слово «комин» використовується в таких значеннях («димохід» і «димар»):

  • канал для виходу диму з печі, груби; димохід.
  • горішня частина димоходу над дахом будівлі; димар.

Синоніми до слова «комин»: димохід, димар, вивід, (розм.) бовдур, (розм.) верх, канал (труба для відведення диму з печі).

КОМИН

Комин у хаті — передню частину печі колись білили. Якщо в оселі жила дівчина, його розмальовували квітами. Димоходи робили з вогнетривких матеріалів: випеченої глини, цегли. Час від часу комин чистили від сажі.

Українці вірили, що через димохід до хати може проникати «нечиста сила» — відьми, чорти, тому піч затуляли спеціальними заслінками.

На Поліссі у минулому був поширений обряд «женити комина». Напередодні чоловіки трусили сажу, жінки мазали димар глиною, прикрашали його і пікну діжу хмелем або квітами, обсипали гарбузовим насінням, горіхами. Потім урочисто вечеряли, святкуючи символічне весілля. Часто це дійство збігалося із запаленням «посвіту» — соснової лучини, яку використовували для освітлення хати.

Приклад: Спить Лиска. Ніч. А вранці схопилась — та шмиг! — в коминок. (Українська народна казка)

Означення: великий, високий, низький, старий, цегляний та інші.

Прочитайте!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 18 =