Колиска — це невеличке ліжечко для спання і колисання дитини; зменшено — колисонька, колисочка.
Синоніми до слова «колиска»: гойдалка (розм.), люля.
КОЛИСКА
Колиски традиційно виготовляли лише з «чистих» порід дерев (клена, калини, ясена, горіха та інших). Їх робили досвідчені майстри, у яких було багато дітей. Колиска повинна бути міцною, щоб у ній виколихалися всі діти в родині. Її підвішували до сволока або до стелі на спеціальному гачкові так, щоб знаходилася близько ліжка матері.
Новонародженому немовляті клали в колиску посвячений часник і хліб, які мали оберігати від «нечистої сили», на дно і в подушку — пахучі висушені трави.
Гойдаючи дитину, мати співала їй колискові пісні, які добре впливають на здоров'я маляти, прилучають його до рідної мови. Коли всі діти у сім'ї виростали, колиску виносили на горище. Викидати цю річ або спалювати забороняють, бо «в роду не буде дітей». Також не можна гойдати порожню колиску, щоб не приколисати «нечисту силу».
У наш час більш поширені колиски у вигляді маленького ліжка, яке ставлять на підлозі. Деякі з них можуть гойдатися, інші — ні.
«Колискою» образно називають рідну землю, хату, Батьківщину.
Приклад:
Колишися, колисочко,
Та й нова, новенька,
Най ся в тобі виколише
Дитина маленька.
(Укр. нар. пісня)
Означення: вербова, гарна, калинова, кленова, стара та інші.
У порівнянні: як у колисці — «тепло, затишно».
Сталі вислови зі словом «колиска»:
- З колиски — «з дитячих років».
- У колисці (хтось) — «ще зовсім дитина».